Одного дня Заєць прогулювався біля річки.
Pewnego dnia, Zając skakał sobie brzegiem rzeki.
Гіпопотам також вийшов на прогулянку, щоб поїсти свіжої зеленої трави.
Hipcio też tam był, przechadzał się i podjadał zieloną trawę.
Гіпопотам не побачив Зайця і ненароком наступив йому на лапу. Заєць закричав на Гіпопотама: “Гей, ти, незграбо! Хіба ти не бачиш, що наступив на мою ногу?”
Hipcio nie zauważył Zająca i przez przypadek stanął Zającowi na łapce. Zając zaczął krzyczeć: „Hipciu, czy nie widzisz, że stoisz mi na łapce?”
Гіпопотам сказав: “Вибач мені. Я не побачив тебе. Будь ласка, вибач!”
Але Заєць не слухав і продовжував кричати: “Ти це зробив навмисно! Колись ти за це заплатиш!”
„Bardzo cię przepraszam” – rzekł Hipcio, „Nie widziałem cię, proszę przebacz mi!”. Ale Zając nie chciał tego słuchać i krzyczał na Hipcia: „Zrobiłeś to specjalnie! Kiedyś za to zapłacisz, zobaczysz!”
Заєць пішов до Вогню і сказав: “Підпали Гіпопотама, коли він вийде з води пастися. Він наступив мені на лапу!”
Вогонь відповів: “Добре, мій друже. Зроблю так, як ти просиш”.
Zając poszedł poprosić Ogień o pomoc: „Hipcio na mnie stanął!” „Spal Hipcia, gdy wyjdzie z wody, aby zjeść trawę”. „Nie ma problemu przyjacielu, zrobię jak chcesz” – odparł Ogień.
Трохи згодом, якраз тоді, коли Гіпопотам їв траву біля річки, раптом почулося: “Шух!” Спалахнув вогонь. Полум’я охопило шерсть Гіпопотама.
Później gdy Hipcio jadł trawę daleko od rzeki, płomienie ognia zaczęły palić jego włosy!
Гіпопотам почав кричати і побіг до води. Уся його шерсть згоріла. Гіпопотам заплакав: “Мою шерсть спалив вогонь! Моя шерсть згоріла! Моя прекрасна шерсть!”
Hipcio rozpłakał się i szybko pobiegł do wody. Ogień spalił wszystkie włosy. Hipcio płakał: „O nie! Moje piękne włosy! Wszystkie zniszczone!”
Заєць радів, що Гіпопотам залишився без шерсті. З того часу Гіпопотам не відходить далеко від води, тому що боїться вогню.
Zając cieszył się nieszczęściem Hipcia. I do dzisiejszego dnia, hipopotamy w obawie przed ogniem, nigdy nie oddalają się od wody.
