Oto Khalai. Ma siedem lat. W jej języku, Lubukusu, jej imię oznacza: „ta dobra”.
Це Калай. Їй сім років. Її ім’я мовою букусу означає “добра”.
Khalai budzi się i mówi do drzewa pomarańczowego: „Proszę rośnij duże i daj nam mnóstwo dojrzałych pomarańczy”.
Кожного ранку Калай прокидається і розмовляє з апельсиновим деревом: “Рости-виростай і даруй нам стиглі апельсини”.
Gdy Khalai jest w drodze do szkoły, mówi do trawy: „Proszę rośnij zieloniutka i nie wysychaj”.
По дорозі до школи Калай розмовляє з травою: “Дорога травичко, зеленій і не висихай”.
Gdy mija polne kwiaty, mówi: „Proszę kwitnijcie, abym mogła upiąć was w moich włosach”.
Вона проходить повз квіти: “Цвітіть, любі квіти, щоб я могла заквітчати вами волосся”.
W szkole, Khalai mówi do drzewa na środku podwórka: „Proszę wypuść ogromne gałęzie, abyśmy mogli czytać w twoim cieniu”.
Калай зупиняється коло дерева, що росте на шкільному подвір’ї. “Любе дерево, розправ свої гілки, щоб ми могли читати у твоєму затінку”.
Khalai mówi do żywopłotu, który otacza jej szkołę: „Proszę rośnij silny i zatrzymuj złych ludzi, aby tutaj nie wchodzili”.
Калай розмовляє з живоплотом, який росте навколо школи: “Рости густий, щоб погані люди не могли сюди прийти”.
Gdy Khalai wraca ze szkoły, odwiedza drzewo pomarańczowe: „Czy twoje owoce są już dojrzałe?”
Коли Калай приходить зі школи додому, вона знову йде до апельсинового дерева. “Чи вже дозріли твої апельсини?” - питає Калай.
„Pomarańcze są nadal zielone” – wzdycha dziewczynka. „Do zobaczenia jutro” – mówi Khalai. „Może jutro podarujesz mi dojrzałe i soczyste owoce”.
“Апельсини ще зелені”, - зітхає Калай. “Я прийду завтра знову. Можливо тоді у тебе буде для мене спілий апельсин”, - каже дівчинка.
