Pewnego dnia, Zając skakał sobie brzegiem rzeki.
Одного дня Заєць прогулювався біля річки.
Hipcio też tam był, przechadzał się i podjadał zieloną trawę.
Гіпопотам також вийшов на прогулянку, щоб поїсти свіжої зеленої трави.
Hipcio nie zauważył Zająca i przez przypadek stanął Zającowi na łapce. Zając zaczął krzyczeć: „Hipciu, czy nie widzisz, że stoisz mi na łapce?”
Гіпопотам не побачив Зайця і ненароком наступив йому на лапу. Заєць закричав на Гіпопотама: “Гей, ти, незграбо! Хіба ти не бачиш, що наступив на мою ногу?”
„Bardzo cię przepraszam” – rzekł Hipcio, „Nie widziałem cię, proszę przebacz mi!”. Ale Zając nie chciał tego słuchać i krzyczał na Hipcia: „Zrobiłeś to specjalnie! Kiedyś za to zapłacisz, zobaczysz!”
Гіпопотам сказав: “Вибач мені. Я не побачив тебе. Будь ласка, вибач!”
Але Заєць не слухав і продовжував кричати: “Ти це зробив навмисно! Колись ти за це заплатиш!”
Zając poszedł poprosić Ogień o pomoc: „Hipcio na mnie stanął!” „Spal Hipcia, gdy wyjdzie z wody, aby zjeść trawę”. „Nie ma problemu przyjacielu, zrobię jak chcesz” – odparł Ogień.
Заєць пішов до Вогню і сказав: “Підпали Гіпопотама, коли він вийде з води пастися. Він наступив мені на лапу!”
Вогонь відповів: “Добре, мій друже. Зроблю так, як ти просиш”.
Później gdy Hipcio jadł trawę daleko od rzeki, płomienie ognia zaczęły palić jego włosy!
Трохи згодом, якраз тоді, коли Гіпопотам їв траву біля річки, раптом почулося: “Шух!” Спалахнув вогонь. Полум’я охопило шерсть Гіпопотама.
Hipcio rozpłakał się i szybko pobiegł do wody. Ogień spalił wszystkie włosy. Hipcio płakał: „O nie! Moje piękne włosy! Wszystkie zniszczone!”
Гіпопотам почав кричати і побіг до води. Уся його шерсть згоріла. Гіпопотам заплакав: “Мою шерсть спалив вогонь! Моя шерсть згоріла! Моя прекрасна шерсть!”
Zając cieszył się nieszczęściem Hipcia. I do dzisiejszego dnia, hipopotamy w obawie przed ogniem, nigdy nie oddalają się od wody.
Заєць радів, що Гіпопотам залишився без шерсті. З того часу Гіпопотам не відходить далеко від води, тому що боїться вогню.
