En dag gikk Kanin langs elvebredden.
Одного дня Заєць прогулювався біля річки.
Flodhest var der også. Hun gikk en tur og spiste litt fint grønt gress.
Гіпопотам також вийшов на прогулянку, щоб поїсти свіжої зеленої трави.
Flodhest så seg ikke for, så hun var uheldig og tråkket på foten til Kanin. Kanin skrek og begynte å rope til Flodhest: «Hei, Flodhest! Ser du ikke at du tråkker på foten min?»
Гіпопотам не побачив Зайця і ненароком наступив йому на лапу. Заєць закричав на Гіпопотама: “Гей, ти, незграбо! Хіба ти не бачиш, що наступив на мою ногу?”
Flodhest ba om unnskyldning til Kanin: «Jeg er lei meg, vennen min, jeg så deg ikke. Vær så snill å tilgi meg!» Men Kanin ville ikke høre, og han ropte til Flodhest: «Du gjorde det med vilje! En dag kommer du til å få se! Dette kommer til å straffe seg!»
Гіпопотам сказав: “Вибач мені. Я не побачив тебе. Будь ласка, вибач!”
Але Заєць не слухав і продовжував кричати: “Ти це зробив навмисно! Колись ти за це заплатиш!”
Da dro Kanin for å finne Ild, og han sa: «Dra og brenn Flodhest når hun kommer ut av vannet for å spise gress. Hun tråkket på meg!» Ild svarte: «Ikke noe problem, Kanin, vennen min. Jeg skal gjøre akkurat det du ba meg om.»
Заєць пішов до Вогню і сказав: “Підпали Гіпопотама, коли він вийде з води пастися. Він наступив мені на лапу!”
Вогонь відповів: “Добре, мій друже. Зроблю так, як ти просиш”.
Senere spiste Flodhest gress langt fra elvebredden da det plutselig sa «svisj!» Ild ble til flammer. Flammene begynte å brenne håret til Flodhest.
Трохи згодом, якраз тоді, коли Гіпопотам їв траву біля річки, раптом почулося: “Шух!” Спалахнув вогонь. Полум’я охопило шерсть Гіпопотама.
Flodhest begynte å gråte og løp mot vannet. Alt håret hennes brant opp i ilden. Flodhest gråt: «Håret mitt har brent opp i ilden! Du brente alt håret mitt! Håret mitt er borte! Det vakre, vakre håret mitt!»
Гіпопотам почав кричати і побіг до води. Уся його шерсть згоріла. Гіпопотам заплакав: “Мою шерсть спалив вогонь! Моя шерсть згоріла! Моя прекрасна шерсть!”
Kanin var glad for at håret til Flodhest brant. Og den dag i dag, av frykt for ilden, går ikke flodhesten langt fra vannet.
Заєць радів, що Гіпопотам залишився без шерсті. З того часу Гіпопотам не відходить далеко від води, тому що боїться вогню.
Basilio Gimo, David Ker
Carol Liddiment
Espen Stranger-Johannessen
Espen Stranger-Johannessen
норвежська
рівень 2
