Ő Khalai. Hét éves. Lubukusu nyelven a neve azt jelenti, hogy “a jóságos”.
Це Калай. Їй сім років. Її ім’я мовою букусу означає “добра”.
Khalai felkel és így szól a narancsfához: “Kérlek narancsfa, nőj nagyra és adj nekünk sok érett narancsot!”
Кожного ранку Калай прокидається і розмовляє з апельсиновим деревом: “Рости-виростай і даруй нам стиглі апельсини”.
Az iskolába sétálva, Khalai így szól a fűhöz: “Kérlek fű, legyél zöldebb és ne száradj ki!”
По дорозі до школи Калай розмовляє з травою: “Дорога травичко, зеленій і не висихай”.
Khalai vadvirágok mellett halad el: “Kérlek, virágozzatok, hogy a hajamba tehesselek titeket!”
Вона проходить повз квіти: “Цвітіть, любі квіти, щоб я могла заквітчати вами волосся”.
Az iskola udvarának közepén álló fához pedig így szól: “Kérlek fa, növessz nagy ágakat, hogy az árnyékodban olvashassunk!”
Калай зупиняється коло дерева, що росте на шкільному подвір’ї. “Любе дерево, розправ свої гілки, щоб ми могли читати у твоєму затінку”.
Khalai az iskola körül lévő sövényhez szól: “Kérlek legyél erős, állítsd meg a rossz embereket, hogy nehogy bejöjjenek!”
Калай розмовляє з живоплотом, який росте навколо школи: “Рости густий, щоб погані люди не могли сюди прийти”.
Amikor Khalai hazaér az iskolából, meglátogatja a narancsfát. “Érettek már a narancsaid?” - kérdezi tőle.
Коли Калай приходить зі школи додому, вона знову йде до апельсинового дерева. “Чи вже дозріли твої апельсини?” - питає Калай.
“Zöldek még a narancsok!” - sóhajt Khalai - “Holnap is meglátogatlak! Talán akkor majd lesz egy érett narancsod nekem.”
“Апельсини ще зелені”, - зітхає Калай. “Я прийду завтра знову. Можливо тоді у тебе буде для мене спілий апельсин”, - каже дівчинка.
