Questa è Khalai. Lei ha sette anni. Nella sua lingua, il lubukusu, il suo nome significa “quella buona”.
Це Калай. Їй сім років. Її ім’я мовою букусу означає “добра”.
Khalai si sveglia e dice all’arancio: “Per favore arancio, cresci tanto e dacci tante arance mature.”
Кожного ранку Калай прокидається і розмовляє з апельсиновим деревом: “Рости-виростай і даруй нам стиглі апельсини”.
Khalai va a scuola camminando. Per la via, parla all’erba. “Per favore erba, cresci sempre più verde e non seccarti.”
По дорозі до школи Калай розмовляє з травою: “Дорога травичко, зеленій і не висихай”.
Khalai passa dei fiori selvatici. “Per favore fiori, continuate a fiorire, così posso mettervi tra i miei capelli.”
Вона проходить повз квіти: “Цвітіть, любі квіти, щоб я могла заквітчати вами волосся”.
A scuola, Khalai parla all’albero in mezzo al parco. “Per favore albero, fai crescere i tuoi lunghi rami, così possiamo leggere sotto la tua ombra.”
Калай зупиняється коло дерева, що росте на шкільному подвір’ї. “Любе дерево, розправ свої гілки, щоб ми могли читати у твоєму затінку”.
Khalai parla alla siepe intorno alla sua scuola. “Per favore, cresci forte e impedisci alle persone cattive di entrare qui.”
Калай розмовляє з живоплотом, який росте навколо школи: “Рости густий, щоб погані люди не могли сюди прийти”.
Quando Khalai ritorna a casa da scuola, fa visita all’arancio. “Le tue arance sono già mature?” Chiede Khalai.
Коли Калай приходить зі школи додому, вона знову йде до апельсинового дерева. “Чи вже дозріли твої апельсини?” - питає Калай.
“Le arance sono ancora verdi” sospira Khalai. “Ci vediamo domani arancio” dice: “Magari allora avrai un’arancia matura per me!”
“Апельсини ще зелені”, - зітхає Калай. “Я прийду завтра знову. Можливо тоді у тебе буде для мене спілий апельсин”, - каже дівчинка.