День был жаркий, и они пошли к реке купаться. Они играли, плескались и плавали в воде.
Був спекотний день, тому вони пішли на річку поплавати. Вони гралися, хлюпалися і плавали у річці.
Вдруг, они увидели, что было уже темно. Они поспешили обратно в деревню.
Раптом дівчата зрозуміли, що вже пізно. Вони поспішили назад у село.
Когда они были уже почти дома, Нозибеле потрогала шею. Она забыла своё ожерелье! “Пожалуйста, пойдёмте со мной!” просила она своих подруг. Но подруги сказали, что уже слишком поздно.
Коли вони вже майже були вдома, Нозібеле торкнулася рукою своєї шиї. Вона забула своє намисто! “Будь ласка, ходімо зі мною назад!” - благала вона своїх подружок. Але її подружки сказали, що вже надто пізно.
И Нозибеле пошла к реке одна. Она нашла свое ожерелье и поспешила домой. Но она потерялась в темноте.
Отже, Нозібеле пішла до річки сама. Вона знайшла своє намисто і поспішила додому. Проте вона заблукала у темряві.
Вдалеке она увидела свет из окон хижины. Она побежала к ней и постучала в дверь.
Удалині вона побачила світло у маленькій хатині. Вона поспішила туди і постукала у двері.
Нозибеле удивилась когда дверь открыт пёс и спросил, “Что ты хочешь?” “Я заблудилась, и мне нужно место, чтобы поспать,” сказала Нозибеле. “Заходи, а то я укушу тебя!” сказал пёс. И Нозибеле зашла.
На її подив, двері відкрив собака і сказав: “Що ти хочеш?” “Я заблукала, і мені потрібно десь переночувати,” - сказала Нозібеле. “Заходь, або я тебе вкушу!” - сказав собака. Отже, Нозібеле зайшла.
Потом пёс сказал, “Готовь для меня!” “Но я никогда не готовила для собаки раньше,” ответила Нозибеле. “Готовь, или я укушу тебя!” сказал пёс. И Нозибеле приготовила псу обед.
Тоді собака сказав: “Звари мені їсти!” “Але я ніколи не варила їсти для собак,” - відповіла дівчина. “Вари, або я тебе вкушу!” - сказав собака. І Нозібеле приготувала собаці їсти.
Потом пёс сказал, “Застели мне постель!” Нозибеле ответила, “Я никогда не застилала постель для собаки.” “Застели постель, а то я укушу тебя!” сказал пёс. И Нозибеле застелила постель.
Тоді собака сказав: “Постели мені ліжко!” Нозібеле відповіла: “Я ніколи не стелила собаці.” “Постели мені ліжко, або я вкушу тебе!” - сказав собака. І Нозібеле постелила ліжко.
Каждый день она готовила, подметала и стирала для собаки. А Однажды пёс сказал, “Нозибеле, сегодня я иду встречаться с друзьями. Подмети пол, приготовь обед и постирай до моего прихода.”
Щодня вона готувала їсти, замітала і прала для собаки. Тоді одного дня собака сказав: “Нозібеле, сьогодні до мене прийдуть друзі. Позамітай у хаті, навари їсти і попери мої речі до того часу, коли я прийду.”
Как только пёс ушёл, Нозибеле вырвала у себя три волосины. Она положила одну волосину под кровать, одну за дверь, и третью в загон для скота.
Як тільки собака пішов, Нозібеле вирвала в себе три волосини. Вона поклала одну волосину під ліжко, одну - за двері, і одну - за тином. Тоді вона чимдуж побігла додому.
Пёс пришёл домой и начал искать Нозибеле. “Нозибеле, где ты?” кричал он. “Я тут, под кроватью,” сказала первая волосина. “Я тут, за дверью,” сказала вторая волосина. “Я тут, в загоне для скота,” сказала третья волосина.
Коли собака повернувся, він почав шукати Нозібеле. “Нозібеле, де ти?” - кликав він. “Я тут, під ліжком”, - відповіла перша волосина. “Я тут, за дверима,” - відповіла друга волосина. “Я тут, за тином”, - відповіла третя.
И пёс понял, что Нозибеле его обманула. Он побежал и прибежал к деревне. Но братья Нозибеле ждали его с большими палками. Пёс развернулся и убежал, и с тех пор его не видели.
Тоді собака зрозумів, що Нозібеле перехитрила його. Він щодуху побіг у село. Але брати Нозібеле вже чекали на нього із великими палицями. Собака розвернувся і побіг геть, і з того часу його більше ніколи не бачили.
