In aglomeratul oraș Nairobi, departe de o viață îngrijită acasă, trăia un grup de băieți lipsiți de adăpost. Întâmpinau fiecare zi după cum venea. Într-o dimineață, băieții își strângeau rogojinile după ce dormiseră pe trotuarul rece. Ca să alunge frigul au aprins un foc din gunoaie. Printre băieții din grup era și Magozwe. El era cel mai tânăr.
У великому місті Найробі, далеко від безтурботного життя жила група безпритульних хлопчиків. Вони раділи кожному дню. Щоранку хлопці згортали з холодного бетону матраци, на яких вони спали вночі. Щоб зігрітися, вони палили сміття. Наймолодшим у групі був Магозве.
Când părinții lui Magozwe au murit, el avea doar cinci ani. A mers să stea cu unchiul său. Acestui om nu i-a păsat de copil. Nu i-a dat lui Magozwe destulă hrană. El l-a pus pe băiat să facă multă muncă grea.
Батьки Магозве померли, коли йому було лише п’ять років. Дядько Магозве забрав його до себе, але не піклувався про свого племінника. Він погано годував хлопця і примушував його до важкої роботи.
Dacă Magozwe se plângea sau îi punea întrebări, unchiul său îl bătea. Când Magozwe a întrebat dacă poate merge la școală, unchiul său l-a bătut și i-a spus: “Ești prea prost ca să înveți orice.” Dupa trei ani de astfel de tratament Magozwe a fugit de la unchiul său. A început să trăiască pe stradă.
Якщо Магозве нарікав або запитував про щось свого дядька, то він бив хлопця. Одного разу Магозве сказав дядькові, що хотів би ходити до школи. Дядько знову побив його і сказав: “Ти недостатньо розумний, щоб вчитися”. Після трьох років такого ставлення до себе, Магозве утік від свого дядька і почав жити на вулиці.
Viața pe stradă era dificilă și cei mai mulți dintre băieți se luptau zilnic doar pentru a căpăta de mâncare. Uneori erau arestați, uneori erau bătuți. Când erau bolnavi nu era nimeni care să-i ajute. Grupul depindea de banii de la cerșit, și de la vânzarea materialelor plastice și a altor reciclări. Viața era și mai dificilă din cauza luptelor cu grupuri rivale care doreau controlul asupra unor părți ale orașului.
Життя на вулиці було складним, адже хлопцям було важко діставати їжу. Бувало так, що їх арештовували, а інколи навіть били. Коли діти хворіли, про них ніхто не піклувався. Хлопці жили на ті гроші, які вони жебрали або заробляли, продаючи пластик та інші речі. Життя ставало ще важчим через бійки з бандами, які хотіли контролювати певні частини міста.
Într-o zi, în timp ce Magozwe se uita prin lăzile de gunoi, a găsit o carte de povești veche, flenduroasă. A curățat murdăria de pe ea și a pus-o în sacul lui. După aceea, în fiecare zi, el scotea cartea și se uita la poze. Nu știa cum să citeasca cuvintele.
Одного дня Магозве порпався у смітнику і знайшов стару обшарпану книжку. Хлопець витер з неї бруд і поклав собі у мішок. З того часу Магозве щодня витягав книжку і дивився на малюнки. На жаль, він не вмів читати.
Imaginile spuneau povestea unui băiat care a crescut și a devenit pilot. Magozwe visa cu ochii deschisi despre a fi pilot. Uneori, își închipuia că el era băiatul din poveste.
З малюнків Магозве зрозумів, що книжка була про хлопця, який виріс і став пілотом. Він також почав мріяти про те, щоб стати пілотом. Інколи Магозве уявляв себе хлопчиком із книжки.
Era frig și Magozwe stătea pe drum cerșind. Un bărbat s-a îndreptat spre el. “Bună, sunt Thomas. Lucrez aici aproape, într-un loc unde poți căpăta ceva mâncare,” a spus bărbatul. A arătat cu degetul o casă galbenă cu un acoperiș albastru. “Sper că vei merge acolo să capeți ceva mâncare?” a întrebat el. Magozwe s-a uitat la bărbat, și apoi la casă. “Poate” a spus și s-a îndepărtat.
Одного разу він жебракував біля дороги. Надворі було холодно. До нього підійшов якийсь чоловік і привітався. “Мене звати Томас. Я працюю недалеко звідси. Там ти зможеш поїсти чогось теплого”, - сказав чоловік. Він вказав на жовтий будинок із синім дахом. “Сподіваюся, там ти зможеш щось поїсти”, - сказав чоловік. Магозве подивився на чоловіка, а потім на будинок. “Можливо іншим разом”, - сказав він і пішов собі.
De-a lungul lunilor care au urmat, băieții fără adăpost s-au obișnuit să-l vadă pe Thomas în preajmă. Era serios și răbdător, niciodată nepoliticos sau lipsit de respect. Unii dintre băieți începuseră să meargă la casa galbenă și albastră să capete mâncare la prânz.
Бездомні хлопці звикли до Томаса, який навідував їх вже декілька місяців поспіль. Він любив говорити з людьми, особливо з безпритульними. Він слухав їхні життєві історії. Томас був завжди поважний, терплячий і ввічливий. Дехто з хлопців почав ходити на обід до жовто-синього будинку.
Magozwe stătea pe trotuar uitându-se la cartea lui cu poze când Thomas s-a așezat lângă el. “Despre ce este povestea?” a întrebat Thomas. “Este despre un băiat care devine pilot,” a răspuns Magozwe. “Cum se numește băiatul?” a întrebat Thomas. “Nu stiu, nu pot citi,” a spus încet Magozwe.
Якось Магозве сидів на тротуарі і розглядав малюнки у своїй книжці. Томас підійшов до нього і сів поруч. “Про що ця книжка?” - запитав він. “Ця книжка про хлопчика, який став пілотом”, - відповів Магозве. “Як звати того хлопця?” - запитав Томас. “Я не знаю, бо не вмію читати”, - тихо сказав Магозве.
Când se întâlneau, Magozwe a început să-i spuna lui Thomas povestea lui. Era povestea despre unchiul său și de ce el a fugit. Thomas nu vorbea mult, și nu i-a zis lui Magozwe ce să facă, dar întotdeauna asculta cu atenție. Uneori vorbeau în timp ce mâncau la casa cu acoperiș albastru.
Коли вони знову зустрілись, Магозве розказав Томасові свою власну історію. Він розповів про свого дядька і про те, як він утік від нього. Томас багато не говорив і ніколи не давав Магозве ніяких порад, але завжди дуже уважно слухав. Інколи вони говорили під час обіду у будинку із синім дахом.
In jurul celei de-a zecea zi de nastere a lui Magozwe, Thomas i-a dat o carte de povești nouă. Era o poveste despre un băiat care a devenit un jucător de fotbal renumit. Thomas i-a citit povestea lui Magozwe de multe ori, până într-o zi când a spus: “Cred ca e timpul să mergi la școală și să înveți să citești. Tu ce crezi?” Thomas a explicat că știe un loc unde copiii pot locui și merge la școală.
Коли Магозве виповнилося десять років, Томас подарував йому нову книжку. Це була історія про сільського хлопчика, який став відомим футболістом. Томас перечитував Магозве цю історію багато разів. Одного разу він сказав хлопцеві: “Я думаю, тобі потрібно йти до школи, щоб навчитися читати. Що на це скажеш?” Томас також сказав, що він знає таке місце, де діти можуть жити і вчитися.
Magozwe s-a gândit despre acest loc nou și despre a merge la școală. Dar dacă unchiul lui avea dreptate și el era prea prost să învețe ceva? Dar dacă îl vor bate în acest nou loc? Îi era teamă. “Poate e mai bine să continui să trăiesc pe stradă,” se gândea el.
Магозве почав думати про те місце і про школу. Може його дядько був правий, коли казав, що Магозве занадто дурний, щоб вчитися? А що як там, у новому місці, його знову битимуть? Хлопцеві стало страшно. “Може краще залишитися жити на вулиці?” - подумав хлопець.
Și-a împărtășit temerile cu Thomas. De-a lungul timpului bărbatul l-a asigurat pe băiat că viața poate fi mai bună în noul loc.
Магозве розказав Томасові про свої побоювання. З часом чоловік переконав хлопця в тому, що на новому місці йому буде краще.
Si astfel Magozwe s-a mutat într-o cameră într-o casă cu un acoperiș verde. Împărțea camera cu alți doi băieți. Toți împreună erau zece copii care locuiau în acea casă. Alături de Mătușa Cissy și soțul ei, trei câini, o pisică și o capră bătrână.
Отож, Магозве поселився у будинку із зеленим дахом. З ним у кімнаті жило ще двоє хлопців. Усього у будинку жило десятеро дітей разом із тіткою Сіссі, її чоловіком, трьома собаками, котом і старою козою.
Magozwe a început școala și era dificil. Avea mult de recuperat. Uneori vroia să renunțe. Dar se gândea la pilotul și jucătorul de fotbal din cărțile de povești. La fel ca ei, el nu a renunțat.
Магозве почав ходити до школи, але йому було важко. Йому потрібно було надолужувати багато пропущеного. Інколи він був готовий відступити від своєї мети, але згадував історії про пілота і футболіста. Як і вони, Магозве не здавався.
Magozwe ședea în curtea casei cu acoperiș verde, citind o carte de povești de la școală. Thomas a venit și s-a așezat lângă el. “Despre ce este povestea?” a întrebat Thomas. “Este despre un băiat care devine învățător” a răspuns Magozwe. “Care este numele băiatului?” a întrebat Thomas. “Numele lui e Magozwe” a spus, cu un zâmbet, Magozwe.
Одного дня Магозве сидів на подвір’ї коло хати із зеленим дахом і читав книжку. Томас підійшов до нього і запитав: “Про що ця книжка?” “Ця книжка про хлопчика, який став учителем”, - відповів Магозве. “А як звати цього хлопчика?” - запитав Томас. “Його звати Магозве”, - посміхнувся у відповідь хлопець.
