For lenge, lenge siden gikk tre jenter ut for å samle ved.
Колись давно три дівчини пішли по дрова.
Det var en varm dag, så de gikk ned til elven for å svømme. De lekte og plasket og svømte i vannet.
Був спекотний день, тому вони пішли на річку поплавати. Вони гралися, хлюпалися і плавали у річці.
Plutselig merket de at det var blitt sent. De skyndte seg tilbake til landsbyen.
Раптом дівчата зрозуміли, що вже пізно. Вони поспішили назад у село.
Da de var nesten hjemme, la Nozibele hånden på halsen. Hun hadde glemt halsbåndet! «Vær så snill å dra tilbake sammen med meg!» tryglet hun venninnene sine. Men venninnene hennes sa at det var for sent.
Коли вони вже майже були вдома, Нозібеле торкнулася рукою своєї шиї. Вона забула своє намисто! “Будь ласка, ходімо зі мною назад!” - благала вона своїх подружок. Але її подружки сказали, що вже надто пізно.
Så Nozibele gikk tilbake til elven alene. Hun fant halsbåndet og skyndte seg hjem. Men hun gikk seg vill i mørket.
Отже, Нозібеле пішла до річки сама. Вона знайшла своє намисто і поспішила додому. Проте вона заблукала у темряві.
I det fjerne så hun lys som kom fra en hytte. Hun løp mot hytta og banket på døra.
Удалині вона побачила світло у маленькій хатині. Вона поспішила туди і постукала у двері.
Så forundret hun ble da det var en hund som åpnet døra og sa: «Hva er det du vil?» «Jeg har gått meg vill og trenger et sted å sove», sa Nozibele. «Kom inn, ellers biter jeg deg!» sa hunden. Så Nozibele gikk inn.
На її подив, двері відкрив собака і сказав: “Що ти хочеш?” “Я заблукала, і мені потрібно десь переночувати,” - сказала Нозібеле. “Заходь, або я тебе вкушу!” - сказав собака. Отже, Нозібеле зайшла.
Da sa hunden: «Lag mat til meg!» «Men jeg har aldri lagd mat til en hund før», svarte hun. «Lag mat, ellers biter jeg deg!» sa hunden. Så Nozibele lagde litt mat til hunden.
Тоді собака сказав: “Звари мені їсти!” “Але я ніколи не варила їсти для собак,” - відповіла дівчина. “Вари, або я тебе вкушу!” - сказав собака. І Нозібеле приготувала собаці їсти.
Da sa hunden: «Re opp sengen for meg!» Nozibele svarte: «Jeg har aldri redd opp sengen for en hund.» «Re opp sengen, ellers biter jeg deg!» sa hunden. Så Nozibele redde opp sengen.
Тоді собака сказав: “Постели мені ліжко!” Нозібеле відповіла: “Я ніколи не стелила собаці.” “Постели мені ліжко, або я вкушу тебе!” - сказав собака. І Нозібеле постелила ліжко.
Hver dag måtte hun lage mat og feie og gjøre rent for hunden. Så en dag sa hunden: «Nozibele, i dag må jeg besøke noen venner. Fei huset, lag mat og gjør rent før jeg kommer tilbake.»
Щодня вона готувала їсти, замітала і прала для собаки. Тоді одного дня собака сказав: “Нозібеле, сьогодні до мене прийдуть друзі. Позамітай у хаті, навари їсти і попери мої речі до того часу, коли я прийду.”
Så snart hunden var dratt, tok Nozibele tre hårstrå fra hodet sitt. Hun la ett hårstrå under sengen, ett bak døra og ett i innhegningen. Så løp hun hjem så fort hun orket.
Як тільки собака пішов, Нозібеле вирвала в себе три волосини. Вона поклала одну волосину під ліжко, одну - за двері, і одну - за тином. Тоді вона чимдуж побігла додому.
Da hunden kom tilbake, lette han etter Nozibele. «Nozibele, hvor er du?» ropte han. «Jeg er her, under sengen», sa det første hårstrået. «Jeg er her, bak døra», sa det andre hårstrået. «Jeg er her, i innhegningen», sa det tredje hårstrået.
Коли собака повернувся, він почав шукати Нозібеле. “Нозібеле, де ти?” - кликав він. “Я тут, під ліжком”, - відповіла перша волосина. “Я тут, за дверима,” - відповіла друга волосина. “Я тут, за тином”, - відповіла третя.
Da skjønte hunden at Nozibele hadde lurt ham. Så han løp og løp hele veien til landsbyen. Men der ventet brødrene til Nozibele med store kjepper. Hunden snudde seg og løp bort, og han har ikke blitt sett siden.
Тоді собака зрозумів, що Нозібеле перехитрила його. Він щодуху побіг у село. Але брати Нозібеле вже чекали на нього із великими палицями. Собака розвернувся і побіг геть, і з того часу його більше ніколи не бачили.