Nagyon meleg volt, ezért elmentek a folyóhoz úszni. A folyóban játszottak, pancsoltak és úsztak.
Був спекотний день, тому вони пішли на річку поплавати. Вони гралися, хлюпалися і плавали у річці.
Hirtelen azt vették észre, hogy már nagyon késő van. Sietve visszaindultak a faluba.
Раптом дівчата зрозуміли, що вже пізно. Вони поспішили назад у село.
Amikor már majdnem hazaértek Nozibele megérintette a nyakát és észrevette, hogy a folyónál hagyta a nyakláncát. “Kérlek, gyertek vissza velem!”- kérlelte barátait. De a barátai azt mondták, hogy már túl késő van.
Коли вони вже майже були вдома, Нозібеле торкнулася рукою своєї шиї. Вона забула своє намисто! “Будь ласка, ходімо зі мною назад!” - благала вона своїх подружок. Але її подружки сказали, що вже надто пізно.
Ezért Nozibele egyedül ment vissza a folyóhoz. Megtalálta a nyakláncát és sietve hazaindult. A sötétben azonban eltévedt.
Отже, Нозібеле пішла до річки сама. Вона знайшла своє намисто і поспішила додому. Проте вона заблукала у темряві.
Látta, hogy fény szivárog ki egy távoli kunyhóból. Odafutott és bekopogott az ajtón.
Удалині вона побачила світло у маленькій хатині. Вона поспішила туди і постукала у двері.
Meglepetésére egy kutya nyitott ajtót. “Mit akarsz itt?” “Eltévedtem és szükségem lenne egy helyre, ahol alhatok.” - mondta Nozibele. “Gyere be vagy megharaplak!” - válaszolt a kutya. Így Nozibele bement a házba.
На її подив, двері відкрив собака і сказав: “Що ти хочеш?” “Я заблукала, і мені потрібно десь переночувати,” - сказала Нозібеле. “Заходь, або я тебе вкушу!” - сказав собака. Отже, Нозібеле зайшла.
Aztán így szólt a kutya: “Főzz nekem!” “De én még sohasem főztem kutyának.” - válaszolta a lány. “Főzz nekem vagy megharaplak!” - mondta a kutya. Így Nozibele ételt főzött a kutyának.
Тоді собака сказав: “Звари мені їсти!” “Але я ніколи не варила їсти для собак,” - відповіла дівчина. “Вари, або я тебе вкушу!” - сказав собака. І Нозібеле приготувала собаці їсти.
Aztán így szólt a kutya: “Ágyazz meg nekem!” “De én még sohasem ágyaztam meg kutyának.” - válaszolt Nozibele. “Ágyazz meg nekem vagy megharaplak!” - mondta a kutya. Így Nozibele megágyazott.
Тоді собака сказав: “Постели мені ліжко!” Нозібеле відповіла: “Я ніколи не стелила собаці.” “Постели мені ліжко, або я вкушу тебе!” - сказав собака. І Нозібеле постелила ліжко.
Nozibele minden nap főzött, takarított és mosott a kutyára. Egy nap a kutya így szólt: “Nozibele ma meglátogatom a barátaimat. Söpörd fel a padlót, főzz ételt és mosd ki a dolgaimat mielőtt visszajövök!”
Щодня вона готувала їсти, замітала і прала для собаки. Тоді одного дня собака сказав: “Нозібеле, сьогодні до мене прийдуть друзі. Позамітай у хаті, навари їсти і попери мої речі до того часу, коли я прийду.”
Ahogy a kutya elment, Nozibele kitépett három hajszálat a hajából. Egy hajszálat az ágy alá, egyet az ajtó mögé és egyet a karámba tett. Azután olyan gyorsan rohant haza, ahogyan csak tudott.
Як тільки собака пішов, Нозібеле вирвала в себе три волосини. Вона поклала одну волосину під ліжко, одну - за двері, і одну - за тином. Тоді вона чимдуж побігла додому.
Amikor a kutya hazaért, mindenhol kereste a lányt. “Nozibele hol vagy?” - kiáltotta. “Itt vagyok az ágy alatt.” - szólt az első hajszál. “Itt vagyok az ajtó mögött” - mondta a második. “Itt vagyok a karámban.” - válaszolt a harmadik.
Коли собака повернувся, він почав шукати Нозібеле. “Нозібеле, де ти?” - кликав він. “Я тут, під ліжком”, - відповіла перша волосина. “Я тут, за дверима,” - відповіла друга волосина. “Я тут, за тином”, - відповіла третя.
Ekkor már tudta a kutya, hogy Nozibele becsapta. Egészen a faluig futott, de Nozibele bátyjai nagy botokkal várták ott. A kutya visszafordult és elrohant. Azóta senki se látta.
Тоді собака зрозумів, що Нозібеле перехитрила його. Він щодуху побіг у село. Але брати Нозібеле вже чекали на нього із великими палицями. Собака розвернувся і побіг геть, і з того часу його більше ніколи не бачили.
