Hace mucho tiempo, la Gallina y el Águila eran amigos. Vivían en paz con todas las otras aves. Ninguna de ellas podía volar.
Колись давно Курка і Орел були друзями. Вони жили дружно з усіма іншими птахами. Ніхто з них не вмів літати.
Un día, la hambruna llegó y el Águila tuvo que caminar muy lejos en búsqueda de comida. Regresó muy cansada. “¡Tiene que haber una forma más fácil de viajar!” dijo el Águila.
Якось почався голод. Орел змушений був піти далеко, щоб знайти їжу. Він повернувся дуже втомленим. “Має бути якийсь інший шлях, щоб подорожувати,” - сказав Орел.
Luego de un sueño reparador, la Gallina tuvo una idea brillante. Empezó a recoger las plumas que sus amigas aves soltaban. “Cosamos las plumas por encima de las nuestras”, dijo. “Quizás así sea más fácil viajar.”
На ранок, добре виспавшись, Курка придумала блискучий план. Вона почала збирати пір’я, яке випало з інших птахів. “Давай пришиємо його зверху на наше пір’я, - сказала вона. - Можливо, тоді нам буде легше подорожувати.”
El Águila era la única que tenía una aguja en la aldea, así que ella empezó a coser primero. Se hizo un par de alas muy lindas y voló mucho más alto que la Gallina. La Gallina se consiguió la aguja para empezar a coser sus alas, pero se cansó antes de terminarlas. Dejó la aguja encima del armario y se fue a preparar algo de comida para sus hijos.
З усього села лише Орел мав голку. Отже, він почав шити першим. Він пошив собі красиву пару крил і злетів високо над Куркою. Курка позичила в нього голку, але швидко втомилася шити. Вона поклала голку на шафу і пішла на кухню готувати дітям їсти.
Pero las otras aves habían visto al Águila irse volando lejos, así que le pidieron a la Gallina que les prestara la aguja para hacerse alas también. Y pronto, el cielo estaba cubierto de muchas aves volando.
Інші птахи побачили, як літав Орел. Вони попросили Курку позичити їм голку, щоб вони також могли зробити собі крила. Скоро вже багато птахів літало у небі.
Cuando la última ave fue a entregar la aguja prestada, la Gallina no estaba en casa. Así que los hijos de la Gallina tomaron la aguja para jugar con ella. Cuando se cansaron de jugar, dejaron la aguja en la tierra.
Коли остання пташка повернула позичену голку, Курки десь не було. ЇЇ діти взяли голку і почали нею гратися. Втомившись від гри, вони залишили голку у піску.
Más tarde, el Águila volvió. Pidió la aguja para coser algunas plumas que se le habían caído durante su viaje. La Gallina fue a buscarla en el armario y no estaba. Buscó en la cocina y en el patio, pero la aguja no aparecía. No estaba en ningún lugar.
Десь по обіді повернувся Орел. Він попросив голку, щоб підшити кілька пір’їн, які розхиталися під час польоту. Курка почала шукати голку. Вона подивилася на шафі. Вона подивилась на подвір’ї. Але голки ніде не було.
“Sólo dame un día para encontrar la aguja,” la Gallina le rogó al Águila. “Para que puedas arreglar tus alas y volar en búsqueda de comida.” “Un solo día,” dijo el Águila. “Si no encuentras la aguja en un día, tendrás que regalarme uno de tus pollitos como pago.”
“Дай мені один день”, - попросила Курка в Орла. - Тоді ти зможеш підшити своє крило і знову полетіти далеко по їжу”. “Добре, тільки один день,” - сказав Орел. “Якщо не знайдеш, тоді віддаси мені одне своє курча як плату.”
Cuando el Águila regresó al día siguiente, vio que la Gallina estaba arañando la tierra, pero la aguja no estaba. Así que el Águila voló muy rápido hacia dónde estaban los pollitos, agarró a uno de ellos y se lo llevó lejos. Después de eso, el Águila siempre encontraba a la Gallina arañando la tierra con sus patas para encontrar la aguja.
Коли Орел прийшов наступного дня, він побачив, що Курка дереться у піску, але голки немає. Отже, Орел швидко кинувся вниз, схопив одне курча, і забрав його. З того часу, коли б не з’явився Орел, він завжди бачить, що Курка дереться у піску, шукаючи голку.
Y cuando aparece la sombra de las alas del Águila en la tierra, la Gallina les ordena a sus pollitos: “Aléjense del suelo seco y descubierto.” Y ellos le contestan: “No somos tontos, saldremos corriendo.”
Як тільки Курка бачить тінь від розпростертих крил Орла, вона попереджає свої курчата: “Тікайте з відкритої і сухої землі”. А вони відповідають: “Ми не дурні. Ми втечемо”.
