Es war einmal eine Henne und ein Adler, die Freunde waren. Sie lebten friedlich mit all den anderen Vögeln. Keiner von ihnen konnte fliegen.
Колись давно Курка і Орел були друзями. Вони жили дружно з усіма іншими птахами. Ніхто з них не вмів літати.
Eines Tages überkam eine Hungersnot das Land. Adler musste sehr weit laufen, um Essen zu finden. Sie kam sehr müde zurück. „Es muss eine leichtere Art der Fortbewegung geben!“, rief Adler.
Якось почався голод. Орел змушений був піти далеко, щоб знайти їжу. Він повернувся дуже втомленим. “Має бути якийсь інший шлях, щоб подорожувати,” - сказав Орел.
Nach einer erholsamen Nacht hatte Henne eine großartige Idee. Sie machte sich daran, alle ausgefallenen Federn ihrer Vogelfreunde einzusammeln. „Lasst uns sie über unsere eigenen Federn nähen“, meinte sie. „Vielleicht wird so die Fortbewegung leichter.“
На ранок, добре виспавшись, Курка придумала блискучий план. Вона почала збирати пір’я, яке випало з інших птахів. “Давай пришиємо його зверху на наше пір’я, - сказала вона. - Можливо, тоді нам буде легше подорожувати.”
Adler war die einzige mit einer Nadel, also nähte sie zuerst. Sie nähte sich ein Paar wunderschöne Flügel und flog hoch über Henne. Henne borgte sich die Nadel, aber sie verlor schnell die Lust am Nähen. Sie ließ die Nadel auf dem Schrank und ging in die Küche, um Essen für ihre Kinder zu machen.
З усього села лише Орел мав голку. Отже, він почав шити першим. Він пошив собі красиву пару крил і злетів високо над Куркою. Курка позичила в нього голку, але швидко втомилася шити. Вона поклала голку на шафу і пішла на кухню готувати дітям їсти.
Aber die anderen Vögel hatten Adler davonfliegen sehen. Sie baten Henne, ihnen die Nadel zu leihen, um sich selbst auch Flügel zu nähen. Schon bald flogen am ganzen Himmel Vögel.
Інші птахи побачили, як літав Орел. Вони попросили Курку позичити їм голку, щоб вони також могли зробити собі крила. Скоро вже багато птахів літало у небі.
Als der letzte Vogel die geliehene Nadel zurückbrachte, war Henne nicht da. Also nahmen ihre Kinder die Nadel und spielten damit. Als sie keine Lust mehr am Spielen hatten, ließen sie die Nadel im Sand liegen.
Коли остання пташка повернула позичену голку, Курки десь не було. ЇЇ діти взяли голку і почали нею гратися. Втомившись від гри, вони залишили голку у піску.
Später am Nachmittag kam Adler zurück. Sie fragte nach der Nadel, um einige Federn, die sich beim Flug gelockert hatten, zu reparieren. Henne sah auf dem Schrank nach. Sie sah in der Küche nach. Sie sah im Garten nach. Aber die Nadel war nirgends zu finden.
Десь по обіді повернувся Орел. Він попросив голку, щоб підшити кілька пір’їн, які розхиталися під час польоту. Курка почала шукати голку. Вона подивилася на шафі. Вона подивилась на подвір’ї. Але голки ніде не було.
„Gib mir bloß einen Tag“, bat Henne Adler. „Dann kannst du deinen Flügel reparieren und davonfliegen, um Essen zu holen.“ „Nur ein Tag“, sagte Adler, „Wenn du die Nadel bis dann nicht findest, musst du mir eins deiner Küken zur Wiedergutmachung geben.“
“Дай мені один день”, - попросила Курка в Орла. - Тоді ти зможеш підшити своє крило і знову полетіти далеко по їжу”. “Добре, тільки один день,” - сказав Орел. “Якщо не знайдеш, тоді віддаси мені одне своє курча як плату.”
Als Adler am nächsten Tag vorbeikam, fand sie Henne im Sand scharren, aber ohne Nadel. Daher ging Adler in den Sturzflug und schnappte sich eins der Küken. Sie trug es davon. Seitdem, immer wenn Adler auftaucht, sieht sie Henne im Sand auf der Suche nach der Nadel scharren.
Коли Орел прийшов наступного дня, він побачив, що Курка дереться у піску, але голки немає. Отже, Орел швидко кинувся вниз, схопив одне курча, і забрав його. З того часу, коли б не з’явився Орел, він завжди бачить, що Курка дереться у піску, шукаючи голку.
Wenn Adlers Flügel Schatten auf den Boden werfen, warnt Henne ihre Küken: „Meidet das freie und trockene Land.“ Und sie antworten: „Wir sind keine Narren. Wir werden laufen.“
Як тільки Курка бачить тінь від розпростертих крил Орла, вона попереджає свої курчата: “Тікайте з відкритої і сухої землі”. А вони відповідають: “Ми не дурні. Ми втечемо”.
