Сакіма жив із батьками і своєю чотирирічною сестрою у маленькій хаті, дах якої був покритий травою. Вони жили на землі багача у кінці алеї.
Sakima lived with his parents and his four year old sister.
They lived on a rich man’s land.
Their grass-thatched hut was at the end of a row of trees.
Коли Сакімі було три роки, він захворів і осліп. Сакіма був дуже талановитий.
When Sakima was three years old, he fell sick and lost his sight.
Sakima was a talented boy.
Сакіма робив багато такого, що шестирічні хлопці не роблять. Наприклад, він міг сидіти із старійшинами села і обговорювати важливі справи.
Sakima did many things that other six year old boys did not do.
For example, he could sit with older members of the village and discuss important matters.
Батьки Сакіми працювали на багача. Вони йшли з дому рано вранці і поверталися пізно ввечері. Сакіма залишався вдома із своєю маленькою сестрою.
The parents of Sakima worked at the rich man’s house.
They left home early in the morning and returned late in the evening.
Sakima was left with his little sister.
Сакіма любив співати. Якось мама запитала його: “Звідки ти знаєш ці пісні, Сакімо?”
Sakima loved to sing songs.
One day his mother asked him, “Where do you learn these songs from, Sakima?”
Сакіма відповів: “Вони самі приходять, мамо. Я чую їх у своїй голові і тоді співаю.”
Sakima answered, “They just come, mother. I hear them in my head and then I sing.”
Сакіма любив співати своїй сестрі, особливо, коли вона була голодна. Його сестра слухала, як він співав свою улюблену пісню. Вона завжди погойдувалася під заспокійливу мелодію.
Sakima liked to sing for his little sister, especially, if she felt hungry.
His sister would listen to him singing his favourite song.
She would sway to the soothing tune.
“Заспівай ще раз, Сакімо, заспівай,” - благала його сестра. Сакіма погоджувався і співав цю пісню знову і знову.
“Can you sing it again and again, Sakima,” his sister would beg him.
Sakima would accept and sing it over and over again.
Одного вечора, коли батьки повернулися додому, вони були дуже мовчазні. Сакіма знав, що щось не так.
One evening when his parents returned home, they were very quiet.
Sakima knew that there was something wrong.
“Що трапилось, мамо, тату?” - запитав він. Сакіма дізнався, що син багача пропав. І чоловік був дуже засмучений і самотній.
“What is wrong, mother, father?” Sakima asked.
Sakima learned that the rich man’s son was missing.
The man was very sad and lonely.
“Я можу йому заспівати. Можливо, він буде знову щасливим”, - сказав Сакіма батькам. Але його батьки заперечили йому: “Він - дуже багатий, а ти - лише сліпий хлопчик. Думаєш, твоя пісня йому допоможе?”
“I can sing for him. He might be happy again,” Sakima told his parents.
But his parents dismissed him.
“He is very rich. You are only a blind boy. Do you think your song will help him?”
Проте, Сакіма не здавався. Його маленька сестра підтримала його. Вона сказала: “Пісні Сакіми заспокоюють мене, коли я голодна. Вони заспокоять і багача також.”
However, Sakima did not give up.
His little sister supported him.
She said, “Sakima’s songs soothe me when I am hungry. They will soothe the rich man too.”
Наступного дня Сакіма попросив свою маленьку сестру провести його до будинку багача.
The following day, Sakima asked his little sister to lead him to the rich man’s house.
Він став під великим вікном і почав співати свою улюблену пісню. Скоро у великому вікні з’явилася голова багача.
He stood below one big window and began to sing his favourite song.
Slowly, the head of the rich man began to show through the big window.
Робітники перестали працювати. Вони слухали чудову пісню Сакіми. Але один чоловік сказав: “Ніхто не міг утішити нашого господаря. Чи цей сліпий хлопець думає, що він це зможе зробити?”
The workers stopped what they were doing. They listened to Sakima’s beautiful song.
But one man said, “Nobody has been able to console the boss. Does this blind boy think he will console him?”
Сакіма закінчив співати і вже хотів іти. Але багач вибіг на вулицю і сказав: “Будь ласка, заспівай ще раз.”
Sakima finished singing his song and turned to leave.
But the rich man rushed out and said, “Please sing again.”
У цей час з’явилося двоє чоловіків, які несли когось на ношах. Вони знайшли сина багача, побитого на узбіччі дороги.
At that very moment, two men came carrying someone on a stretcher.
They had found the rich man’s son beaten up and left on the side of the road.
Багач був дуже щасливий знову побачити свого сина. Він винагородив Сакіму за те, що хлопець його втішав. Багач завіз свого сина і Сакіму у лікарню, щоб Сакіма міг знову бачити.
The rich man was so happy to see his son again.
He rewarded Sakima for consoling him.
He took his son and Sakima to hospital so Sakima could regain his sight.
