Back to stories list

Нозібеле і три волосини Nozibele and the three hairs

Written by Tessa Welch

Illustrated by Wiehan de Jager

Translated by Nataliia Naiavko

Read by Oksana Duchak, Khrystyna Marenych, Nataliia Naiavko, Nataliya Tyshchuk

Language Ukrainian

Level Level 3

Narrate full story

Reading speed

Autoplay story


Колись давно три дівчини пішли по дрова.

A long time ago, three girls went out to collect wood.


Був спекотний день, тому вони пішли на річку поплавати. Вони гралися, хлюпалися і плавали у річці.

It was a hot day so they went down to the river to swim. They played and splashed and swam in the water.


Раптом дівчата зрозуміли, що вже пізно. Вони поспішили назад у село.

Suddenly, they realised that it was late. They hurried back to the village.


Коли вони вже майже були вдома, Нозібеле торкнулася рукою своєї шиї. Вона забула своє намисто! “Будь ласка, ходімо зі мною назад!” - благала вона своїх подружок. Але її подружки сказали, що вже надто пізно.

When they were nearly home, Nozibele put her hand to her neck. She had forgotten her necklace! “Please come back with me!” she begged her friends. But her friends said it was too late.


Отже, Нозібеле пішла до річки сама. Вона знайшла своє намисто і поспішила додому. Проте вона заблукала у темряві.

So Nozibele went back to the river alone. She found her necklace and hurried home. But she got lost in the dark.


Удалині вона побачила світло у маленькій хатині. Вона поспішила туди і постукала у двері.

In the distance she saw light coming from a hut. She hurried towards it and knocked at the door.


На її подив, двері відкрив собака і сказав: “Що ти хочеш?” “Я заблукала, і мені потрібно десь переночувати,” - сказала Нозібеле. “Заходь, або я тебе вкушу!” - сказав собака. Отже, Нозібеле зайшла.

To her surprise, a dog opened the door and said, “What do you want?” “I’m lost and I need a place to sleep,” said Nozibele. “Come in, or I’ll bite you!” said the dog. So Nozibele went in.


Тоді собака сказав: “Звари мені їсти!” “Але я ніколи не варила їсти для собак,” - відповіла дівчина. “Вари, або я тебе вкушу!” - сказав собака. І Нозібеле приготувала собаці їсти.

Then the dog said, “Cook for me!” “But I’ve never cooked for a dog before,” she answered. “Cook, or I’ll bite you!” said the dog. So Nozibele cooked some food for the dog.


Тоді собака сказав: “Постели мені ліжко!” Нозібеле відповіла: “Я ніколи не стелила собаці.” “Постели мені ліжко, або я вкушу тебе!” - сказав собака. І Нозібеле постелила ліжко.

Then the dog said, “Make the bed for me!” Nozibele answered, “I’ve never made a bed for a dog.” “Make the bed, or I’ll bite you!” the dog said. So Nozibele made the bed.


Щодня вона готувала їсти, замітала і прала для собаки. Тоді одного дня собака сказав: “Нозібеле, сьогодні до мене прийдуть друзі. Позамітай у хаті, навари їсти і попери мої речі до того часу, коли я прийду.”

Every day she had to cook and sweep and wash for the dog. Then one day the dog said, “Nozibele, today I have to visit some friends. Sweep the house, cook the food and wash my things before I come back.”


Як тільки собака пішов, Нозібеле вирвала в себе три волосини. Вона поклала одну волосину під ліжко, одну - за двері, і одну - за тином. Тоді вона чимдуж побігла додому.

As soon as the dog had gone, Nozibele took three hairs from her head. She put one hair under the bed, one behind the door, and one in the kraal. Then she ran home as fast as she could.


Коли собака повернувся, він почав шукати Нозібеле. “Нозібеле, де ти?” - кликав він. “Я тут, під ліжком”, - відповіла перша волосина. “Я тут, за дверима,” - відповіла друга волосина. “Я тут, за тином”, - відповіла третя.

When the dog came back, he looked for Nozibele. “Nozibele, where are you?” he shouted. “I’m here, under the bed,” said the first hair. “I’m here, behind the door,” said the second hair. “I’m here, in the kraal,” said the third hair.


Тоді собака зрозумів, що Нозібеле перехитрила його. Він щодуху побіг у село. Але брати Нозібеле вже чекали на нього із великими палицями. Собака розвернувся і побіг геть, і з того часу його більше ніколи не бачили.

Then the dog knew that Nozibele had tricked him. So he ran and ran all the way to the village. But Nozibele’s brothers were waiting there with big sticks. The dog turned and ran away and has never been seen since.


Written by: Tessa Welch
Illustrated by: Wiehan de Jager
Translated by: Nataliia Naiavko
Read by: Oksana Duchak, Khrystyna Marenych, Nataliia Naiavko, Nataliya Tyshchuk
Language: Ukrainian
Level: Level 3
Source: Nozibele and the three hairs from African Storybook
Creative Commons License
This work is licensed under a Creative Commons Attribution 3.0 International License.
Options
Back to stories list Download PDF