Hapo zamani za kale, wasichana watatu walienda kukusanya kuni.
Був спекотний день, тому вони пішли на річку поплавати. Вони гралися, хлюпалися і плавали у річці.
Ilikuwa ni siku yenye jua kali na wakaamua kwenda mtoni kuogelea. Wakaogelea huku wakicheza na kurushiana maji.
Раптом дівчата зрозуміли, що вже пізно. Вони поспішили назад у село.
Ghafla waligundua kuwa muda umekwenda. Wakaharakisha kurudi nyumbani.
Коли вони вже майже були вдома, Нозібеле торкнулася рукою своєї шиї. Вона забула своє намисто! “Будь ласка, ходімо зі мною назад!” - благала вона своїх подружок. Але її подружки сказали, що вже надто пізно.
Walipokuwa wanakaribia kufika nyumbani, Nozibele akajishika shingoni. Alikuwa amesahau shanga zake! “Tafadhali turudini!” aliwasihi rafiki zake. Lakini rafiki zake wakasema tumechelewa.
Отже, Нозібеле пішла до річки сама. Вона знайшла своє намисто і поспішила додому. Проте вона заблукала у темряві.
Kwa hiyo Nozibele akarudi mwenyewe mtoni. Akapata shanga zake na akakimbia kurudi nyumbani. Lakini akapotea gizani.
Удалині вона побачила світло у маленькій хатині. Вона поспішила туди і постукала у двері.
Kwa mbali akaona mwanga unatoka kwenye nyumba. Akakimbilia kwenye nyumba na kugonga mlango.
На її подив, двері відкрив собака і сказав: “Що ти хочеш?” “Я заблукала, і мені потрібно десь переночувати,” - сказала Нозібеле. “Заходь, або я тебе вкушу!” - сказав собака. Отже, Нозібеле зайшла.
Akastaajabu kumwona mbwa akifungua mlango na akasema, “Unataka nini?” “Nimepotea na ninatafuta sehemu ya kulala,” akasema Nozibele. “Ingia ndani, la sivyo nitakung’ata!” mbwa akamwambia. Nozibele akaingia ndani.
Тоді собака сказав: “Звари мені їсти!” “Але я ніколи не варила їсти для собак,” - відповіла дівчина. “Вари, або я тебе вкушу!” - сказав собака. І Нозібеле приготувала собаці їсти.
Тоді собака сказав: “Постели мені ліжко!” Нозібеле відповіла: “Я ніколи не стелила собаці.” “Постели мені ліжко, або я вкушу тебе!” - сказав собака. І Нозібеле постелила ліжко.
Щодня вона готувала їсти, замітала і прала для собаки. Тоді одного дня собака сказав: “Нозібеле, сьогодні до мене прийдуть друзі. Позамітай у хаті, навари їсти і попери мої речі до того часу, коли я прийду.”
Akawa kila siku anampikia, anamfulia na kumfagilia mbwa. Siku moja mbwa akasema, “Nozibele, leo naenda kuwatembelea rafiki zangu. Fagia nyumba, pika chakula na osha vitu vyangu kabla sijarudi.”
Як тільки собака пішов, Нозібеле вирвала в себе три волосини. Вона поклала одну волосину під ліжко, одну - за двері, і одну - за тином. Тоді вона чимдуж побігла додому.
Mara baada tu ya mbwa kuondoka, Nozibele akanyofoa nywele tatu kutoka kwenye kichwa chake. Akaweka unywele mmoja chini ya kitanda, mmoja nyuma ya mlango, na mwingine akauweka kwenye uzio wa nyumba. Halafu, akakimbia kuelekea nyumbani kwa nguvu zote.
Коли собака повернувся, він почав шукати Нозібеле. “Нозібеле, де ти?” - кликав він. “Я тут, під ліжком”, - відповіла перша волосина. “Я тут, за дверима,” - відповіла друга волосина. “Я тут, за тином”, - відповіла третя.
Mbwa aliporudi akaanza kumtafuta Nozibele. “Nozibele, uko wapi?” akapiga kelele. “Niko hapa, chini ya kitanda,” unywele wa kwanza ukajibu. “Nipo hapa nyuma ya mlango,” unywele wa pili ukajibu. “Niko hapa kwenye uzio,” unywele wa tatu ukajibu.
Тоді собака зрозумів, що Нозібеле перехитрила його. Він щодуху побіг у село. Але брати Нозібеле вже чекали на нього із великими палицями. Собака розвернувся і побіг геть, і з того часу його більше ніколи не бачили.
Mbwa akagundua kuwa Nozibele amemkimbia. Kwa hiyo akakimbia kuelekea kijijini. Kaka zake Nozibele walikuwa wakimsubiri na fimbo. Mbwa alipowaona akageuka na kukimbia, na hajawahi kuonekana tena.
