Жила-була щаслива родина.
Egyszer volt, hol nem volt, élt egyszer egy boldog család.
Сини ніколи не сварилися між собою. Вони допомагали своїм батькам по господарству і на полі.
A gyerekek sohasem veszekedtek. Otthon és a földeken is segítettek szüleiknek.
Але дітям не можна було підходити близько до вогню.
Azonban nem mehettek a tűz közelébe.
Вони могли працювати тільки вночі, тому що були з воску!
Minden munkájukat éjszaka kellett végezniük, mert a gyerekek viaszból voltak.
Проте один із синів дуже хотів побачити сонце.
A legkisebb fiú nagyon vágyott rá, hogy egyszer lássa a napot.
Брати попереджали його про небезпеку, але хлопчик не стримався.
Egy nap ez a vágy eluralkodott rajta. Hiába figyelmeztették testvérei…
Він вийшов на вулицю і розтанув під пекучим сонцем.
Már túl késő volt! Elolvadt a forró napon.
Його брати дуже засмутилися через те, що сталося.
A viaszgyermekek nagyon szomorúak voltak, mert látták, hogy testvérük elolvadt.
Вони вирішили зліпити птаха з воску розтопленого брата.
Hirtelen jó ötletük támadt. Az olvadt viaszból madarat formáltak.
Хлопчики винесли того птаха на високу гору.
Majd elvitték a madárrá formált bátyjukat egy magas hegyre.
На світанку птах злетів у небо і зник у променях вранішнього сонця.
Ahogy a nap felkelt, a madár énekelve repült tova a reggeli napfénybe.
