Бабусин город був чудовий. Там було багато сорго, проса і маніоку (юки). Але найкращими були банани. Хоча бабуся мала багато внуків, я таємно знала, що я була найулюбленіша. Вона часто запрошувала мене до себе. Вона завжди розповідала мені маленькі секрети. Але був один секрет, який вона мені ніколи не розказувала: де дозрівали банани.
O jardim da vovó era maravilhoso, cheio de sorgo, milho miúdo e mandioca. Mas o melhor de tudo era as bananas. Embora minha vovó tivesse muitos netos, eu secretamente sabia que era sua favorita. Sempre me convidava para ir a sua casa. Ela também me contava segredinhos. Porém, havia um único segredo que ela não dividia comigo: onde ela amadurecia as bananas.
Якось одного дня я побачила велику солом’яну корзину на сонці біля бабусиної хати. Коли я запитала, для чого ця корзина, я почула у відповідь: “Це чарівна корзина”. Біля корзини було кілька бананових листків, які бабуся час від часу перевертала. Мені стала цікаво. “Для чого це листя, бабусю?” - я запитала. Бабуся тільки відповіла: “Це чарівне листя.”
Um dia avistei uma grande cesta de palha do lado de fora da casa da vovó. Quando perguntei para quê servia, a única resposta foi, “É a minha cesta mágica.” Ao lado da cesta, havia muitas folhas de bananeira qua a vovó virava de vez em quando. Estava curiosa. “Para que são essas folhas, vovó?” A única resposta que obtive foi, “Elas são as minhas folhas mágicas.”
Було дуже цікаво спостерігати за бабусею, бананами, банановим листям і великою солом’яною корзиною. Але бабуся відправила мене по якійсь справі до мами. “Бабусю, будь ласка, дозволь мені подивитись, як ти готуєш…” “Не будь впертою, дитинко, роби, як я сказала”, - сказала вона, і я пішла.
Era tão interessante observar a vovó, as bananas, as folhas de bananeira e a grande cesta de palha. Mas a vovó me mandou ir para minha mãe levar um recado. “Vovó, por favor, deixe-me olhar você preparar…” “Não seja teimosa, criança, faça o que mandei,” ela insistiu. Saí correndo.
Коли я повернулася, бабуся сиділа надворі, але вже не було ні корзини, ні бананів. “Бабусю, а де корзина, де всі банани, і де…?” Але відповідь, яку я почула, була: “Вони всі у моєму чарівному місці.” Я була така розчарована!
Quando retornei, vovó estava sentada do lado de fora sem a cesta e sem as bananas. “Vovó, onde está a cesta, onde estão todas as bananas, e onde…” Mas a única resposta que obtive, “Estão no meu lugar mágico.” Foi tão decepcionante!
Через два дні бабуся попросила мене принести її ціпок із спальні. Як тільки я відкрила двері, я відчула сильний запах дозрілих бананів. У кімнаті стояла бабусина велика чарівна солом’яна корзина. Вона була добре захована під старою ковдрою. Я підняла ковдру і понюхала цей дивовижний запах.
Dois dias depois, vovó me mandou buscar sua bengala no seu quarto. Assim que abri a porta, fui recebida com um forte cheiro de bananas maduras. Dentro do quarto estava a grande cesta mágica da vovó. Estava bem escondida embaixo de um cobertor velho. Levantei o cobertor e dei uma cheirada naquele cheiro maravilhoso.
Бабусин голос застав мене зненацька, коли вона покликала мене: “Що ти там робиш? Поспіши і принеси мені ціпок.” Я побігла і винесла ціпок. “Чому ти посміхаєшся?”- запитала бабуся. ЇЇ питання змусило мене зрозуміти, що я досі посміхалася від того, що дізналася про її чарівне місце.
A voz da vovó me assustou quando ela me chamou, “O que você está fazendo? Vá ligeiro e me traga a bengala.” Corri com a bengala dela. “Por que você está sorrindo?” vovó perguntou. Sua pergunta fez eu perceber que ainda estava sorrindo sobre a descoberta do seu lugar mágico.
Наступного дня, коли бабуся прийшла до моєї мами, я побігла у бабусину хату, щоб перевірити банани ще раз. Там було кілька дуже дозрілих бананів. Я взяла один і заховала у своє плаття. Накривши корзину, я пішла за будинок і швидко з’їла банан. Це був найсолодший банан, який я коли-небудь куштувала.
No dia seguinte, quando a vovó veio visitar minha mãe, corri para sua casa para verificar as bananas mais uma vez. Tinha um cacho bem maduro. Peguei uma e escondi no meu vestido. Depois de cobrir a cesta novamente, fui para trás da casa e comi rapidamente. Foi a banana mais doce que já comi.
Наступного дня, коли бабуся збирала овочі у городі, я тихенько прокралася у будинок і заглянула у корзину. Майже всі банани були дозрілі. Я не стрималася і взяла чотири. Коли я йшла на пальчиках до дверей, я почула, як бабуся кашляла надворі. Мені вдалося заховати банани під сукню і пройти повз бабусю.
No outro dia, quando a vovó estava no jardim colhendo legumes, entrei de fininho e dei uma espiada nas bananas. Quase todas estavam maduras. Não me segurei e peguei quatro. Quando eu caminhava na ponta dos pés em direção a porta, ouvi a vovó tossir lá fora. Consegui esconder as bananas no meu vestido e passei por ela.
Наступного дня був базар. Бабуся прокинулася рано. Вона завжди брала продавати банани і маніок (юку) на базар. Я не поспішала до неї того дня. Але я не могла довго її уникати.
O dia seguinte era de ir ao mercado. Vovó acordou-se cedinho. Ela sempre levava as bananas maduras e a mandioca para vender no mercado. Não me apressei em visitá-la naquele dia. Mas não podia evitá-la por muito tempo.
Пізніше того вечора мене покликали мама, тато і бабуся. Я знала чому. Ввечері, коли я лягла спати, я знала, що більше ніколи не буду красти ні у бабусі, ні у батьків, і, звичайно, ні у будь-кого іншого.
Mais tarde fui chamada pela minha mãe, pelo meu pai e pela vovó. Sabia o porquê. Aquela noite quando eu deitava para dormir, sabia que nunca mais poderia roubar de novo; nem da minha vovó, nem mesmo dos meus pais e certamente nem de ninguém mais.
