Колись давно Курка і Орел були друзями. Вони жили дружно з усіма іншими птахами. Ніхто з них не вмів літати.
Era uma vez uma Galinha e uma Águia que eram muito amigas. Viviam em paz com todos os outros pássaros. Nenhum conseguia voar.
Якось почався голод. Орел змушений був піти далеко, щоб знайти їжу. Він повернувся дуже втомленим. “Має бути якийсь інший шлях, щоб подорожувати,” - сказав Орел.
Um dia, chegou a fome. A Águia tinha que andar muito para encontrar comida e voltava se sentindo muito cansada. “Tem que ter uma forma mais fácil de viajar!”, dizia a Águia.
На ранок, добре виспавшись, Курка придумала блискучий план. Вона почала збирати пір’я, яке випало з інших птахів. “Давай пришиємо його зверху на наше пір’я, - сказала вона. - Можливо, тоді нам буде легше подорожувати.”
Depois de uma boa noite de sono, a Galinha teve uma ideia brilhante. Começou a recolher as penas que caíam dos outros pássaros. “Vamos costurá-las em cima das nossas penas”, sugeriu. “Talvez fique mais fácil de nos movimentarmos”.
З усього села лише Орел мав голку. Отже, він почав шити першим. Він пошив собі красиву пару крил і злетів високо над Куркою. Курка позичила в нього голку, але швидко втомилася шити. Вона поклала голку на шафу і пішла на кухню готувати дітям їсти.
A Águia era a única de toda a aldeia com uma agulha, e por isso, foi a primeira a começar a costurar.
Fez um par de lindas asas e voou sobre a Galinha.
A Galinha pediu a agulha emprestada mas ficou logo cansada de costurar. Deixou a agulha no armário e foi para a cozinha preparar comida para os seus filhos.
Інші птахи побачили, як літав Орел. Вони попросили Курку позичити їм голку, щоб вони також могли зробити собі крила. Скоро вже багато птахів літало у небі.
Mas os outros pássaros tinham visto a Águia voando. Pediram à Galinha para emprestar a eles a agulha para que também pudessem fazer asas para eles. Em breve, havia pássaros voando por todo o lado.
Коли остання пташка повернула позичену голку, Курки десь не було. ЇЇ діти взяли голку і почали нею гратися. Втомившись від гри, вони залишили голку у піску.
Quando o último pássaro devolveu a agulha que tinha pedido emprestada, a Galinha não estava. Então, os seus filhos agarraram a agulha e começaram a brincar com ela. Quando ficaram cansados de brincar, deixaram a agulha na areia.
Десь по обіді повернувся Орел. Він попросив голку, щоб підшити кілька пір’їн, які розхиталися під час польоту. Курка почала шукати голку. Вона подивилася на шафі. Вона подивилась на подвір’ї. Але голки ніде не було.
Essa tarde, regressou a Águia. Pediu a agulha para arranjar algumas penas que tinham se soltado durante o percurso.
A Galinha olhou para o armário, procurou no pátio, mas não encontrava a agulha.
“Дай мені один день”, - попросила Курка в Орла. - Тоді ти зможеш підшити своє крило і знову полетіти далеко по їжу”. “Добре, тільки один день,” - сказав Орел. “Якщо не знайдеш, тоді віддаси мені одне своє курча як плату.”
“Me dê um dia”, pediu à Águia. “Depois, pode juntar as suas asas e voltar a sair para procurar comida”. “Só te dou mais um dia”, disse a Águia. “Se não conseguir encontrar a agulha, terá que me dar um dos teus pintinhos para compensar”.
Коли Орел прийшов наступного дня, він побачив, що Курка дереться у піску, але голки немає. Отже, Орел швидко кинувся вниз, схопив одне курча, і забрав його. З того часу, коли б не з’явився Орел, він завжди бачить, що Курка дереться у піску, шукаючи голку.
Quando a Águia voltou no dia seguinte, viu a Galinha ciscando na areia, mas ainda não tinha encontrado a agulha.
Então, a Águia voou muito rápido e apanhou um dos pintinhos, levando-o com ela.
Sempre que a Águia volta depois disso, encontra a Galinha ciscando a areia à procura da agulha.
Як тільки Курка бачить тінь від розпростертих крил Орла, вона попереджає свої курчата: “Тікайте з відкритої і сухої землі”. А вони відповідають: “Ми не дурні. Ми втечемо”.
Assim que a sombra das asas da Águia se mostra no chão, a Galinha avisa os pintinhos: “Saiam da terra seca!”
E eles respondem: “Não somos loucos. Vamos correr”.
