Коли мама Зімбегвіре померла, дівчинка дуже засмутилась. Тато як міг піклувався про доньку. Згодом вони знову щасливо зажили удвох. Кожного ранку вони говорили про те, як проведуть день, а ввечері вони готували вечерю. Після того, як посуд був вимитий, тато допомагав Зімбегвіре виконувати домашнє завдання.
Quando a mãe de Simbegwire morreu, ela ficou muito triste. O pai de Simbegwire fez o melhor que pode para cuidar de sua filha. Lentamente, eles aprenderam a sentirem-se felizes de novo, sem a mãe de Simbegwire. Cada manhã eles sentavam e conversavam sobre o dia que estava começando. Todas as noites eles faziam a janta juntos. Depois que eles lavavam a louça, o pai de Simbegwire a ajudava com a lição de casa.
Одного дня тато Зімбегвіре прийшов додому пізніше, ніж зазвичай. “Де ти, моя доню?” - гукнув він. Зімбегвіре вибігла до тата. Вона зупинилася, коли побачила, що тато тримав за руку якусь жінку. “Доню, я хочу познайомити тебе з кимось особливим. Це - Аніта”, - з посмішкою сказав тато.
Um dia, o pai de Simbegwire voltou mais tarde do que de costume. “Onde está você, minha criança?” ele chamou. Simbegwire correu em direção a seu pai. Quando viu que ele segurava a mão de uma mulher, ela ficou parada. “Quero que conheça alguém especial, minha criança. Esta é Anita,” ele disse sorrindo.
“Привіт, Зімбегвіре. Твій тато розказував багато про тебе”, - сказала Аніта. Проте вона не усміхнулась і не подала дівчинці руку. Тато Зімбегвіре був щасливий і радісний. Він говорив про те, що вони будуть жити втрьох, як справжня родина. “Доню моя, я сподіваюсь, Аніта стане для тебе мамою”, - сказав тато.
“Oi, Simbegwire, seu pai me falou muito sobre você,” disse Anita. Mas ela não sorriu ou segurou a mão da menina. O pai de Simbegwire estava feliz e empolgado. Ele falou sobre os três morarem juntos e o quão feliz a vida deles poderia ser. “Minha criança, espero que você aceite Anita como sua mãe,” ele disse.
З того часу життя Зімбегвіре змінилося. Вона більше не проводила ранки з татом. Аніта давала їй так багато різної роботи, що коли приходив вечір, Зімбегвіре була надто втомлена, щоб вчити уроки. Після вечері дівчинка відразу засинала. Єдиною її відрадою була кольорова ковдра, яку подарувала їй мама. Батько Зімбегвіре, здавалося, не помічав, що його донька була нещасливою.
A vida de Simbegwire mudou. Ela não tinha mais tempo de sentar com seu pai pelas manhãs. Anita dava tantas tarefas para ela fazer que ela ficava muito cansada para fazer as lições de casa à noite. Ela ia direto para cama depois da janta. A única coisa que a confortava era o cobertor colorido que a sua mãe havia lhe dado. O pai de Simbegwire não parecia notar que sua filha estava infeliz.
Через кілька місяців він повідомив, що його якийсь час не буде вдома. “Я їду у відрядження, але я впевнений, що ви будете піклуватися одна про одну”, - сказав тато. Зімбегвіре похилила голову, але тато цього не помітив. Аніта промовчала. Вона також не дуже зраділа.
Depois de alguns meses, o pai de Simbegwire falou para elas que teria que ficar longe de casa por algum tempo. “Tenho uma viagem de trabalho,” ele disse. “Mas sei que cuidarão uma da outra.” O rosto de Simbegwire entristeceu-se, mas seu pai não reparou. Anita não disse uma palavra. Ela não estava feliz também.
Все змінилося на гірше для Зімбегвіре. Якщо вона не встигала закінчити хатню роботу або на щось нарікала, Аніта била її. Вона також з’їдала майже усю вечерю, а Зімбегвіре залишалися недоїдки. Вночі дівчинка плакала, пригортаючи до себе мамину ковдру.
As coisas pioraram para Simbegwire. Se ela não terminasse suas tarefas ou reclamasse, Anita batia nela. E no jantar, a mulher comeu a maioria da comida, deixando só restos para Simbegwire. Toda as noites Simbegwire chorava até dormir, abraçando o cobertor da sua mãe.
Одного ранку Зімбегвіре проспала. “Ліниве дівчисько!” - закричала Аніта. Вона силою стягнула Зімбегвіре з ліжка. Її дорогоцінна ковдра зачепилася за цвях і розірвалась надвоє.
Uma manhã, Simbegwire estava demorando para levantar-se da cama. “Sua menina preguiçosa!” Anita gritou. Ela puxou Simbegwire para fora da cama. O precioso cobertor ficou preso a um prego e rasgou ao meio.
Зімбегвіре дуже засмутилась. Вона вирішила втекти з дому. Дівчинка взяла розірвану ковдру, трохи їжі і втекла. Вона пішла тією дорогою, якою ходив її тато.
Simbegwire ficou muito despontada. Ela decidiu fugir de casa. Pegou os pedaços do cobertor da sua mãe, embrulhou um pouco de comida e deixou a casa. Ela seguiu a estrada que seu pai tinha pegado.
Коли звечоріло, вона вилізла на високе дерево коло струмка і вмостилася на гілках. Перед сном Зімбегвіре заспівала: “Мамо-матусю, ти покинула мене і вже ніколи не повернешся. Тато мене більше не любить. Жаль, що ти не повернешся вже ніколи”.
Quando entardeceu, ela subiu numa árvore bem alta perto de um riacho e fez uma cama para ela nos galhos. Quando ela foi dormir, cantou: “Maama, maama, você me deixou. Você foi embora e nunca voltou. Papai não me ama mais. Mãe, quando você volta? Você me deixou.”
Наступного ранку Зімбегвіре знову заспівала. Якісь жінки прийшли прати одяг до струмка і почули сумну пісню, яка долинала з верхів’я дерева. Вони думали, що то листя шелестить від вітру і продовжували прати. Але одна жінка уважно прислухалася до пісні.
Na manhã seguinte, Simbegwire cantou a mesma canção novamente. Quando as mulheres vieram lavar suas roupas no riacho, escutaram a triste canção, vindo da árvore alta. Elas pensaram que era só o vento e as folhas sussurrando, e continuaram seu trabalho. Mas uma mulher escutou cuidadosamente a canção.
Вона подивилася вгору і побачила на дереві дівчинку з кольоровою ковдрою у руках. “Та це ж Зімбегвіре, донька мого брата!” - сказала жінка. Інші жінки залишили прання і допомогли дівчинці злізти з дерева. Тітка Зімбегвіре обійняла і заспокоїла її.
Esta mulher olhou para o alto da árvore. Quando ela avistou a menina e os pedaços do cobertor colorido, exclamou, “Simbegwire, criança de meu irmão!” As outras mulheres pararam de lavar e ajudaram Simbegwire a descer a árvore. Sua tia abraçou a pequena menina e tentou confortá-la.
Вона забрала дівчинку до себе додому. Тітка нагодувала дитину і поклала у ліжко. Тієї ночі Зімбегвіре знову плакала, але це були сльози полегшення. Вона знала, що її тітка буде піклуватися про неї.
A tia de Simbegwire levou-a para sua própria casa. Ela deu a Simbegwire comida quentinha, colocou-a na cama e a cobriu com o cobertor de sua mãe. Aquela noite, Simbegwire chorou antes de adormecer. Mas eram lágrimas de alívio. Ela sabia que sua tia cuidaria dela.
Коли тато Зімбегвіре повернувся додому, він побачив, що кімната його доньки порожня. “Що сталося, Аніто?” - запитав він пригнічено. Жінка сказала, що Зімбегвіре втекла з дому. “Я хотіла, щоб твоя донька мене поважала, але, можливо, я була занадто сувора до неї”, - сказала Аніта. Тато Зімбегвіре вийшов з хати і попрямував до струмка. Звідти він пішов до села, в якому жила його сестра, щоб дізнатися, чи вона бачила дівчинку.
Quando o pai de Simbegwire retornou, ele encontrou o quarto dela vazio. “O que aconteceu, Anita?” ele perguntou com o coração apertado. A mulher explicou que Simbegwire havia fugido. “Queria que ela me respeitasse,” ela disse. “Mas talvez eu tenha sido muito dura.” O pai de Simbegwire saiu de casa e foi em direção ao riacho. Ele prosseguiu até a aldeia de sua irmã para saber se ela tinha visto Simbegwire.
Коли Зімбегвіре гралася зі своїми кузенами, вона побачила здалеку свого тата. Дівчинка злякалася, що тато буде сердитися на неї, і побігла в будинок, щоб сховатися. Тато підійшов до неї і сказав: “Зімбегвіре, ти знайшла собі чудову маму, яка любить і розуміє тебе. Я пишаюсь тобою і люблю тебе”. Вони домовились, що Зімбегвіре залишиться з тіткою так довго, як захоче.
Simbegwire estava brincando com seus primos quando viu seu pai de longe. Estava com medo que ele estivesse brabo com ela, então, correu para dentro de casa para esconder-se. Mas seu pai foi até ela e disse, “Simbegwire, você encontrou a mãe perfeita para você. Uma que ama e entende você. Estou orgulhoso e amo você.” Eles concordaram que Simbegwire ficasse com sua tia o quanto ela quisesse.
Тато Зімбегвіре відвідував її кожного дня. Якось він прийшов з Анітою. Вона взяла дівчинку за руку. “Вибач мені, дівчинко. Я помилялась, - заплакала вона. - Дозволь мені почати все з початку”. Зімбегвіре подивилась на стурбоване лице тата, підійшла ближче до Аніти і обійняла її.
O pai dela a visitava todos os dias. Um dia, ele veio com Anita. Ela estendeu a mão para segurar a de Simbegwire. “Sinto muito, pequeninha. Estava errada,” confessou. “Você deixaria eu tentar de novo?” Simbegwire olhou para seu pai e seu rosto preocupado. Então ela aproximou-se lentamente e colocou seus braços em volta de Anita.
Наступного тижня Аніта запросила Зімбегвіре і її тітку з дітьми в гості. Яке ж то було свято! Аніта приготувала улюблену їжу Зімбегвіре, і усі їли досхочу. Тоді діти гралися, а дорослі говорили. Зімбегвіре почувалася щасливою і впевненою. Вона вирішила, що незабаром таки повернеться до свого тата і мачухи.
Na outra semana, Anita convidou Simbegwire, com seus primos e sua tia para comerem. Que banquete! Anita preparou todos os pratos favoritos de Simbegwire e todos comeram até ficarem satisfeitos. Depois as crianças brincaram enquanto os adultos conversavam. Simbegwire sentia-se feliz e corajosa. Ela decidiu que breve, muito em breve ela retornaria para casa para morar com seu pai e sua madrastra.
