Колись дуже давно люди не вміли нічого робити. Вони не вміли сіяти зерно, шити одяг чи виготовляти залізні знаряддя. Бог на ім’я Н’ямі, який був високо в небі, мав всю мудрість цього світу. І зберігав він її у глиняному горщику.
Há muito tempo atrás as pessoas não sabiam sobre nada. Elas não sabiam como cultivar planta alguma, ou como tecer roupas, ou como fazer instrumentos de ferro. O Deus Nyame, bem lá no alto do céu, possuía toda a sabedoria do mundo. Ele guardava toda essa sabedoria num vaso de barro.
Одного дня Н’ямі вирішив віддати горщик із мудрістю Анансі. І кожного разу, коли Анансі заглядав у глиняний горщик, він дізнавався щось нове. Це було так цікаво!
Um dia, Nyame decidiu que ele daria o vaso da sabedoria para Anansi. Toda vez que Anansi olhava para dentro do vaso de barro, ele aprendia alguma coisa nova. Isso era muito legal!
Тоді жадібний Анансі подумав: “Я зберігатиму горщик у безпеці на верхівці високого дерева. Таким чином він належатиме лише мені!” Спочатку він виготовив пряжу із довгої нитки, обмотав її навколо глиняного горщика та прив’язав його до себе. Потім він спробував вилізти на дерево. Але йому було важко вилазити на дерево із горщиком, який постійно бив його по колінах.
O ganancioso Anansi pensou, “Vou guardar o vaso com segurança no topo de uma árvore bem alta. Assim posso ficar com tudo só para mim!” Ele enrolou um fio longo em volta do vaso e amarrou-o a sua barriga. Então, começou a escalar a árvore, mas foi difícil subir com o vaso batendo o tempo todo em seus joelhos.
Увесь цей час син Анансі стояв біля підніжжя дерева і спостерігав за своїм батьком. Потім він промовив до свого батька: “Тату, якщо ти прив’яжеш горщика до своєї спини, то тобі буде легше вилазити на дерево”. Анансі прив’язав свого горщика повного мудрості до спини. І дійсно, так було набагато легше вилазити на дерево.
O tempo todo o filho mais jovem de Anansi tinha ficado embaixo da árvore, observando. Ele disse, “Não seria mais fácil subir se você tivesse amarrado o vaso a suas costas?” Anansi tentou amarrar o vaso cheio de sabedoria a suas costas e, realmente, assim foi muito mais fácil.
Дуже швидко Анансі дістався верхівки дерева. Але раптом він зупинився і подумав: “Це ж я маю всю мудрість, а мій син виявився мудрішим, ніж я!” Анансі так сильно розлютився, що скинув глиняного горщика з дерева.
Em pouco tempo ele alcançou o topo da árvore. Mas depois parou e pensou, “Eu deveria ser o único a possuir toda a sabedoria, e agora meu filho foi mais sábio do que eu!” Anansi estava tão zangado com isso que arremessou o vaso do topo da árvore.
Глиняний горщик розбився на дрібні шматочки, а мудрість, яка була у ньому, розлетілась по всьому світі. Вона стала доступною для усіх людей. І кожен міг нею поділитись. Саме так люди навчились сіяти, шити одяг, виготовляти залізні знаряддя та інші речі, які ми вміємо робити зараз.
O vaso despedaçou-se no chão. A sabedoria estava livre para ser dividida com todos. E foi assim que as pessoas aprenderam a cultivar, a tecer, a fazer instrumentos de ferro e todas as outras coisas que sabem fazer até hoje.
