Колись дуже давно люди не вміли нічого робити. Вони не вміли сіяти зерно, шити одяг чи виготовляти залізні знаряддя. Бог на ім’я Н’ямі, який був високо в небі, мав всю мудрість цього світу. І зберігав він її у глиняному горщику.
Vor langer, langer Zeit wussten die Menschen gar nichts. Sie wussten nicht, wie man Pflanzen anbaut, wie man Tücher webt, oder wie man Eisenwerkzeuge herstellt. Der Gott Nyame oben im Himmel hatte die ganze Weisheit der Welt. Er bewahrte sie sicher in einem Tontopf auf.
Одного дня Н’ямі вирішив віддати горщик із мудрістю Анансі. І кожного разу, коли Анансі заглядав у глиняний горщик, він дізнавався щось нове. Це було так цікаво!
Eines Tages beschloss Nyame, den Tontopf Anansi zu geben. Jedes Mal, wenn Anansi in den Topf schaute, lernte er etwas Neues. Es war so aufregend!
Тоді жадібний Анансі подумав: “Я зберігатиму горщик у безпеці на верхівці високого дерева. Таким чином він належатиме лише мені!” Спочатку він виготовив пряжу із довгої нитки, обмотав її навколо глиняного горщика та прив’язав його до себе. Потім він спробував вилізти на дерево. Але йому було важко вилазити на дерево із горщиком, який постійно бив його по колінах.
Gierig dachte Anansi: „Ich werde den Topf sicher im Gipfel eines Baumes aufbewahren. So habe ich ihn ganz für mich allein!“ Er spann einen langen Zwirn, wickelte ihn um den Tontopf und band ihn um seinen Bauch. Er begann, den Baum hinaufzuklettern. Aber es war schwer den Baum so hinaufzuklettern, da der Topf ständig gegen seine Knie stieß.
Увесь цей час син Анансі стояв біля підніжжя дерева і спостерігав за своїм батьком. Потім він промовив до свого батька: “Тату, якщо ти прив’яжеш горщика до своєї спини, то тобі буде легше вилазити на дерево”. Анансі прив’язав свого горщика повного мудрості до спини. І дійсно, так було набагато легше вилазити на дерево.
Die ganze Zeit hatte Anansis junger Sohn unten am Baum gestanden und ihm zugeschaut: „Wäre es nicht leichter, wenn du dir den Topf stattdessen auf den Rücken bindest?“ Anansi versuchte es mit dem Topf auf dem Rücken und es ging in der Tat viel besser.
Дуже швидко Анансі дістався верхівки дерева. Але раптом він зупинився і подумав: “Це ж я маю всю мудрість, а мій син виявився мудрішим, ніж я!” Анансі так сильно розлютився, що скинув глиняного горщика з дерева.
Im Nu erklomm Anansi die Baumspitze. Aber dann hielt er inne und dachte: „Ich soll derjenige mit der ganzen Weisheit sein und eben war mein Sohn schlauer als ich!“ Dies verärgerte Anansi so sehr, dass er den Tontopf vom Baum hinunter warf.
Глиняний горщик розбився на дрібні шматочки, а мудрість, яка була у ньому, розлетілась по всьому світі. Вона стала доступною для усіх людей. І кожен міг нею поділитись. Саме так люди навчились сіяти, шити одяг, виготовляти залізні знаряддя та інші речі, які ми вміємо робити зараз.
Am Boden zerbrach er in viele Stücke. Die Weisheit gehörte nun allen. Und so lernten die Menschen, Landwirtschaft zu betreiben, Tücher zu weben, Eisenwerkzeuge herzustellen und alles andere, was wir heute wissen.
