Сакіма жив із батьками і своєю чотирирічною сестрою у маленькій хаті, дах якої був покритий травою. Вони жили на землі багача у кінці алеї.
Sakima vivait avec ses parents et sa petite sœur, qui avait quatre ans. Ils vivaient sur la terre d’un homme riche. Leur hutte à toit de chaume était située au bout d’un rang d’arbres.
Коли Сакімі було три роки, він захворів і осліп. Сакіма був дуже талановитий.
Quand Sakima avait trois ans, il est tombé malade et a perdu la vue. Sakima était un garçon avec beaucoup de talent.
Сакіма робив багато такого, що шестирічні хлопці не роблять. Наприклад, він міг сидіти із старійшинами села і обговорювати важливі справи.
Sakima faisait beaucoup de choses que d’autres garçons de six ans ne faisaient pas. Par exemple, il pouvait se tenir avec les membres plus âgés du village et discuter de questions importantes.
Батьки Сакіми працювали на багача. Вони йшли з дому рано вранці і поверталися пізно ввечері. Сакіма залишався вдома із своєю маленькою сестрою.
Les parents de Sakima travaillaient chez l’homme riche. Ils quittaient leur maison tôt le matin et revenaient tard le soir. Sakima restait seul chez eux avec sa petite sœur.
Сакіма любив співати. Якось мама запитала його: “Звідки ти знаєш ці пісні, Сакімо?”
Sakima adorait chanter des chansons. Un jour sa mère lui demanda, « Où apprends-tu à chanter ces chansons, Sakima? »
Сакіма відповів: “Вони самі приходять, мамо. Я чую їх у своїй голові і тоді співаю.”
Sakima répondit, « Elles me viennent tout simplement, maman. Je les entends dans ma tête et ensuite je chante. »
Сакіма любив співати своїй сестрі, особливо, коли вона була голодна. Його сестра слухала, як він співав свою улюблену пісню. Вона завжди погойдувалася під заспокійливу мелодію.
Sakima aimait chanter pour sa petite sœur, surtout si elle avait faim. Sa sœur l’écoutait chanter sa chanson préférée. Elle se balançait en écoutant la chanson apaisante.
“Заспівай ще раз, Сакімо, заспівай,” - благала його сестра. Сакіма погоджувався і співав цю пісню знову і знову.
« Peux-tu la chanter encore et encore, Sakima? » le suppliait sa sœur. Sakima acceptait et la chantait encore et encore.
Одного вечора, коли батьки повернулися додому, вони були дуже мовчазні. Сакіма знав, що щось не так.
Un soir quand ses parents sont revenus chez eux, ils étaient très tranquilles. Sakima savait qu’il y avait un problème.
“Що трапилось, мамо, тату?” - запитав він. Сакіма дізнався, що син багача пропав. І чоловік був дуже засмучений і самотній.
« Qu’est-ce qu’il y a, maman et papa? » Sakima demanda. Sakima apprit que le fils de l’homme riche avait disparu. L’homme était très triste et seul.
“Я можу йому заспівати. Можливо, він буде знову щасливим”, - сказав Сакіма батькам. Але його батьки заперечили йому: “Він - дуже багатий, а ти - лише сліпий хлопчик. Думаєш, твоя пісня йому допоможе?”
« Je peux chanter pour lui. Il redeviendra peut-être heureux, » dit Sakima à ses parents. Mais ses parents rejetèrent l’idée. « Il est très riche. Tu es seulement un garçon aveugle. Penses-tu vraiment que ta chanson l’aidera? »
Проте, Сакіма не здавався. Його маленька сестра підтримала його. Вона сказала: “Пісні Сакіми заспокоюють мене, коли я голодна. Вони заспокоять і багача також.”
Toutefois, Sakima ne démissionna pas. Sa petite sœur l’appuyait. Elle disait, « Les chansons de Sakima me calment quand j’ai faim. Elles calmeront l’homme riche aussi. »
Наступного дня Сакіма попросив свою маленьку сестру провести його до будинку багача.
Le lendemain, Sakima demanda à sa petite sœur de le mener chez l’homme riche.
Він став під великим вікном і почав співати свою улюблену пісню. Скоро у великому вікні з’явилася голова багача.
Il se tint sous une grande fenêtre et commença à chanter sa chanson préférée. Lentement, la tête de l’homme riche apparu à la grande fenêtre.
Робітники перестали працювати. Вони слухали чудову пісню Сакіми. Але один чоловік сказав: “Ніхто не міг утішити нашого господаря. Чи цей сліпий хлопець думає, що він це зможе зробити?”
Les ouvriers arrêtèrent ce qu’ils faisaient. Ils écoutèrent la belle chanson de Sakima. Mais un homme dit, « Personne n’a été capable de consoler le patron. Est-ce que ce garçon aveugle pense qu’il pourra le consoler ? »
Сакіма закінчив співати і вже хотів іти. Але багач вибіг на вулицю і сказав: “Будь ласка, заспівай ще раз.”
Sakima termina de chanter sa chanson et s’apprêtait à partir. Mais l’homme riche sortit en vitesse et dit, « S’il te plaît, chante encore. »
У цей час з’явилося двоє чоловіків, які несли когось на ношах. Вони знайшли сина багача, побитого на узбіччі дороги.
À ce moment, deux hommes sont arrivés en portant quelqu’un sur une civière. Ils avaient trouvé le fils de l’homme riche tabassé et abandonné sur le bord de la route.
Багач був дуже щасливий знову побачити свого сина. Він винагородив Сакіму за те, що хлопець його втішав. Багач завіз свого сина і Сакіму у лікарню, щоб Сакіма міг знову бачити.
L’homme riche fut tellement content de revoir son fils. Il récompensa Sakima de l’avoir consolé. Il emmena les deux garçons à l’hôpital pour que Sakima puisse retrouver la vue.
Écrit par: Ursula Nafula
Illustré par: Peris Wachuka
Traduit par: Nataliia Naiavko
Lu par: Oksana Duchak, Khrystyna Marenych, Nataliia Naiavko, Nataliya Tyshchuk
