На маленькій автобусній зупинці у моєму селі було багато людей та переповнених пасажирами автобусів, а на землі скрізь валялись різні речі. Закликальники активно викрикували маршрути своїх автобусів.
“Місто! Місто! На захід міста!” - викрикував закликальник автобуса. Саме цей автобус був мені потрібний.
我听到售票员喊“进城啦！进城啦！往西去！”这就是我要乘坐的大巴车。
Автобус до міста був майже заповнений, але люди все ще намагались зайти всередину. Деякі люди залишали свій багаж у спеціальному місці під автобусом, тоді як інші - на спеціальних полицях всередині автобуса.
Пасажири міцно тримали свої квитки в руках, намагаючись знайти вільне місце у переповненому автобусі. Ось жінка з дітьми зручно влаштувались для довгої подорожі.
刚上车的乘客们紧紧地抓着他们的车票，在拥挤的车厢里寻找座位，带着小孩的妇女们都坐得舒舒服服的。
Я знайшов собі місце біля вікна. Чоловік, який сидів біля мене, міцно стискав у руках зелений пластиковий пакет. Чоловік був у старенькому пальті та старих сандалях, і він був дуже схвильований.
Я виглянув у вікно і зрозумів, що я покидаю своє село, де я виріс. Я прямував до великого міста.
我朝窗外看去，这才意识到，我正在离开我长大的村庄，我要进城了！
Нарешті посадка завершилась, і всі пасажири знайшли свої місця. Рознощики-продавці пропихались всередину автобуса, щоб продати пасажирам свій товар. Кожен продавець викрикував назву товару, який він хотів продати. Для мене всі ті слова були такими смішними!
Деякі пасажири купували напої, інші - якусь перекуску, і починали жувати. Ті, які не мали грошей, просто дивились. Серед них був і я.
有一些乘客买了饮料，还有一些乘客买了零食，正准备拆开来吃。像我一样没有钱的人只能看着。
Гучний звук автобуса перервав усі ці “розваги”. Цей сигнал означав, що автобус був готовий вирушати у дорогу. Закликальники голосно кричали до рознощиків, щоб вони виходили з автобуса.
大巴车滴滴叫了两声，要开了，小商贩的活动戛然而止。售票员喊着，赶他们下车。
Рознощики товарів пропихались до виходу. Деякі ще віддавали решту пасажирам. Інші - до останнього намагалися щось продати.
小商贩们推推搡搡下了车。一些人还在忙着找零钱，还有一些人赖着想最后再做点生意。
Коли автобус рушив, я виглянув у вікно. Мені стало цікаво, чи я коли-небудь ще повернусь до свого села.
大巴车缓缓离开了车站，我看着窗外，不知道今后会不会有机会回来了。
Чим довше ми їхали, тим спекотніше ставало в автобусі. Я заплющив очі і намагався заснути.
旅程渐渐展开，车厢里慢慢热了起来，我闭上眼睛，想小睡一会儿。
У думках я повертався додому. Я все думав про те, чи моя мама буде у безпеці, чи мої кролики принесуть гроші, чи мій брат не забуде полити саджанці дерев.
但我的思绪却飞回了家。我的妈妈安全吗？我的兔子会卖了赚钱吗？我的弟弟会帮着给小树苗浇水吗？
Під час подорожі я намагався запам’ятати назву місця, де жив мій дядько у великому місті. Я навіть бурмотів її, коли засинав.
在路上，我努力记住我叔叔在城市里的地址。我迷迷糊糊地说着地址，沉沉地睡去。
Через дев’ять годин я прокинувся від голосного стукоту і закликання пасажирів до мого села. Я вхопив свою маленьку торбинку і вискочив із автобуса.
过了九个小时，我被售票员的叫喊声吵醒了，他在喊乘客坐车回村庄。我一把抓住我的包，跳下了车。
Автобус, який повертався до мого села, наповнювався пасажирами дуже швидко. Скоро він рушатиме на схід. Але зараз найголовніше для мене - це знайти будинок мого дядька.
