Одонго і Апійо жили з татом у місті. Вони з нетерпінням чекали канікул. Не тільки тому, що школа була закрита, але ще й тому, що вони їздили до своєї бабусі. Вона жила у селі рибалок біля великого озера.
Одонго і Апійо були дуже схвильовані, оскільки знову прийшов час відвідувати бабусю. Ввечері, напередодні від’їзду, вони спакували свої сумки і підготувалися до довгої подорожі у село. Вони не могли заснути і проговорили цілу ніч про канікули.
Тато розбудив Одонго і Апійо, коли вони приїхали у село. Бабуся Няр-Каняда якраз відпочивала на килимку під деревом. “Няр-Каняда” мовою луо означає “донька народу Каняди”. Це була сильна і красива жінка.
Няр-Каняда запросила їх у будинок і почала витанцьовувати по кімнаті, співаючи від радості. ЇЇ онуки з великою радістю дали їй подарунки, які вони привезли з міста. “Спочатку відкрийте мій подарунок,” - сказав Одонго. “Ні, спочатку мій!” - сказала Апійо.
Відкривши подарунки, Няр-Каняда благословила своїх онуків традиційним способом.
尼亚·坎亚达打开了礼物后，用传统的习俗祝福了她的孙儿们。
Тоді Одонго і Апійо пішли на вулицю. Вони бігали за метеликами і пташками.
欧东格和阿皮尤跑出去玩儿了，他们追着蝴蝶和鸟儿，在它们后面跑。
Вони лазили по деревах і хлюпалися у воді в озері.
他们还爬树，跳进湖里，溅起了很多水花。
Коли стемніло, діти повернулися додому на вечерю. Навіть не скінчивши вечеряти, вони заснули!
天黑了，他们回到奶奶的家里吃晚饭，但他们太累了，还没吃完，就睡着了。
Наступного дня тато дітей поїхав назад у місто, залишивши їх у Няр-Каняди.
第二天，爸爸开车回城了，把孩子们留给奶奶。
Одонго і Апійо допомагали бабусі по дому. Вони приносили воду і дрова, збирали яйця з-під курей і рвали зелень на городі.
欧东格和阿皮尤帮助奶奶做家务。他们帮奶奶拎水，运柴。他们还帮奶奶从鸡窝里拿鸡蛋，在花园里摘蔬菜。
Няр-Каняда навчила онуків готувати м’яку угалі з соусом. Вони показала їм, як готувати кокосовий рис із смаженою рибою.
尼亚·坎亚达教他们煮乌咖喱，还教他们怎么做和烤鱼一起吃的椰子饭。
Одного ранку Одонго пішов пасти бабусині корови. Вони зайшли на ферму їхнього сусіда. Фермер був сердитий на Одонго. Він звелів тримати корови подалі від поля. Після цього Одонго пильнував, щоб корови не потрапили у біду знову.
Якось діти пішли з Няр-Канядою на базар. Вона мала прилавок, де продавала овочі, цукор і мило. Апійо подобалося казати покупцям скільки коштує товар. Одонго пакував товар, який купували покупці.
В кінці дня вони пили чай разом. Діти допомагали бабусі рахувати гроші, які вона заробила.
这天的工作结束后，他们坐在一起喝茶，帮奶奶数了数这天赚到的钱。
Але дуже скоро канікули закінчилися, і діти змушені були повертатися назад у місто. Няр-Каняда дала Одонго кепку, а Апійо - светр. Вона спакувала їм їжу на дорогу.
Коли тато приїхав забрати дітей, вони не хотіли їхати. Діти просили Няр-Каняду поїхати з ними у місто. Вона засміялася і сказала: “Я занадто стара для міста. Я буду чекати, коли ви знову приїдете у моє село.”
Одонго і Апійо міцно обняли свою бабусю і попрощалися.
欧东格和阿皮尤紧紧地抱着她，跟她告别。
Коли Одонго і Апійо знову пішли до школи, вони розповіли своїм друзям про своє життя у селі. Деяким дітям більше подобалося жити у місті. Іншим більше подобалося життя у селі. Але всі зійшлися на тому, що Одонго і Апійо мають чудову бабусю!
